Словник Української
Прикметник, що стосується архіву.
Також: властивий архіву (у першому значенні цього слова), наприклад, архівний пил.
Також: такий, що займається вивченням або дослідженням архівів (у другому значенні), як у прикладі з етнографічною програмою “Архівної комісії” (лист Коцюбинського до І. Франка, 1956).
Архівознавство — це галузь науки, яка досліджує принципи та практичні способи комплектування, збереження й упорядкування документів, а також історію та організаційні основи архівної діяльності.
Воно тісно пов’язане з археографією та іншими спеціальними історичними дисциплінами.
Виникнення цієї науки зумовлено потребою вивчати історичний розвиток архівної справи, узагальнювати практичний досвід державних архівів, а також розробляти наукові підходи до зберігання, обліку та комплексного використання документальних матеріалів архівів.
Архівольт — це архітектурний елемент, що виконує роль зовнішнього обрамлення (наличника) арочного прольоту. Зазвичай він має профільовану форму та слугує для візуального відокремлення аркової дуги від поверхні стіни.
Архіпастир — це іменник чоловічого роду, що вживався в минулому як ввічливе та поважне звертання до вищого духовного сану, зокрема до єпископа чи митрополита.
Прикметник, що походить від іменника «архіпастир» і описує все, що до нього безпосередньо належить або стосується, наприклад, архіпастирська патериця.
Архіпелаг — це іменник чоловічого роду, що означає скупчення островів у морі, розташованих на невеликій відстані один від одного.
Наприклад, вчені СРСР довели, що уявлення про східну Антарктиду як про групу островів під спільним льодовиковим покривом є хибним (Наука.., 6, 1962, 47).
Також персонал полярної станції, використовуючи собачі упряжки, провів дослідження всієї островної групи Землі Франца-Йосифа (Видатні вітч. географи.., 1954, 148).
Архірей — це вищий духовний сан у православній та деяких інших християнських церквах, що об’єднує єпископів, архієпископів та митрополитів.
У Стародавній Греції так називали верховного воєначальника.
Це також іменування, що вживається щодо Архангела Михаїла як керівника ангельських військ.
1. архт. Злагоджене поєднання складових елементів у цілісну структуру; мист., літ. організація художнього твору, його композиційна побудова. Як зазначено в «Історії української літератури» (1954), письменник Панас Мирний прагнув психологічної достовірності, стройної архітектоніки твору, взаємозв’язку дій персонажів, а також чистоти й народності мовлення.
2. геол. Загальна схема геологічної будови земної кори чи певної її ділянки.
Прикметник, що описує те, що має безпосереднє відношення до архітектоніки або пов’язане з нею.