архітектоніка

Значення

1. (Мистецтво) –

   архт. Злагоджене поєднання складових елементів у цілісну структуру; мист., літ. організація художнього твору, його композиційна побудова. Як зазначено в «Історії української літератури» (1954), письменник Панас Мирний прагнув психологічної достовірності, стройної архітектоніки твору, взаємозв’язку дій персонажів, а також чистоти й народності мовлення.

2. (Геологія) –

   геол. Загальна схема геологічної будови земної кори чи певної її ділянки.

Правопис та відмінювання