Словник Української
Прикметник, що описує явище атавізму або має до нього безпосереднє відношення.
Наприклад, страх можна характеризувати як первісну, тваринну й атавістичну силу, котра не підкоряється ні розумовим міркуванням, ні вольовим зусиллям, ні логіці (за Коцюбинським).
У архітектурі стародавніх майя, що мешкали в Центральній Америці, атадурою називають багатоярусний карниз, який займає місце архітрава в антаблементі будівлі.
Атазагорафобія — це психічний розлад, що проявляється у нав’язливому, ірраціональному страху перед можливістю щось забути або опинитися в забутті.
1. У військовій справі — рішучий, навальний напад на противника, який часто є кульмінаційним моментом наступальних дій. Як приклад: наступного дня зранку розпочалася атака (Донч., III, 1956, 118); Командирам доводилося докладати зусиль, щоб утримати бійців від поспішного виступу та негайного штурму Перекопу (Гончар, Таврія.., 1957, 689). Фразеологізм «в атаку йти (кидатися)» означає рішуче та стрімко атакувати ворога. У творі зазначено: Два чорноморці в бліндажі залишилися живі… Вже не перший раз ворожий полк йде на них в атаку (Нагн., Пісня.., 1949, 45). Поняття «психічна атака» див. за словом «психічний».
2. У переносному значенні — енергійна, цілеспрямована дія, спрямована проти когось або на досягнення певної цілі. Наприклад: планомірний наступ радянських фізиків на атомне ядро, їхнє проникнення в найглибші таємниці ядерних сил, відбувається все інтенсивніше (Наука.., 4, 1957, 3); Він [чоловік] був щасливий, що так вдало відбив натиск з боку дружини (Чаб., Балкан, весна, 1960, 414).
Атакований, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «атакувати». Уживається для позначення об’єкта, на який спрямовано напад, наприклад: піхота, яку атакували бронетранспортери, потрапила у важке положення (Гончар, III, 1959, 139).
Атаковано. Безособове присудкове слово, що вказує на факт нападу без визначення виконавця дії. Приклад: Йону атакували з усіх боків, тому він змушений погодитися на огляд своєї доньки (Коцюбинський, І, 1955, 280).
У медицині: нав’язлива боязнь втратити здатність координувати рухи.
Атаксія — це порушення координації свідомих рухів, яке виникає при певних патологіях нервової системи. Її причинами можуть бути серйозні ушкодження чутливості тканин (наприклад, при пошкодженні спинного мозку) або дисфункція вищих нервових центрів, що контролюють рухи (що трапляється при патологіях мозочка чи вестибулярного апарату через склероз судин, травми, пухлини, інфекційні хвороби тощо). Терапія спрямована на лікування основного захворювання та включає спеціальні вправи.
Ментальна атаксія — це патологічний розрив між емоційними проявами людини та її думками чи ідеями.
Статична атаксія — це форма атаксії, де відсутність координації позбавляє людину можливості утримувати рівновагу у вертикальному положенні.
Атактостель — це будова центральної частини стебла, характерна для однодольних, а також окремих видів дводольних рослин.
АТАКУВАТИ, -ую, -уєш, дієслово (доконаний та недоконаний вид, перехідне). 1. Рішуче переходити в наступ на супротивника, завдавати удару по ворогу. Як приклад: діючи у тилу французьких військ, підполковник Давидов атакував та знищив охорону обозу з артилерійськими снарядами (Кочура); командир віддав наказ негайно атакувати Турецький вал у лобову (Ю. Яновський).
2. У переносному значенні: активно діяти проти когось або наполегливо прагнути досягти певної мети. Наприклад: школярі вже атакували горб заступами (Донченко); Зоя відразу ж почала атакувати Катрусю численними питаннями (Рибак).
Атакуючий, -а, -е. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова «атакувати».
У значенні іменника: атакуючий, -ого, ч. Особа, яка здійснює атаку, напад. У художньому творі зафіксовано: «Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу» (Гончар, «Таврія…», 1957, с. 684).