drevosliv.com

Словник Української

  • атакувати

    АТАКУВАТИ, -ую, -уєш, дієслово (доконаний та недоконаний вид, перехідне). 1. Рішуче переходити в наступ на супротивника, завдавати удару по ворогу. Як приклад: діючи у тилу французьких військ, підполковник Давидов атакував та знищив охорону обозу з артилерійськими снарядами (Кочура); командир віддав наказ негайно атакувати Турецький вал у лобову (Ю. Яновський).

    2. У переносному значенні: активно діяти проти когось або наполегливо прагнути досягти певної мети. Наприклад: школярі вже атакували горб заступами (Донченко); Зоя відразу ж почала атакувати Катрусю численними питаннями (Рибак).

  • атакуючий

    Атакуючий, -а, -е. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова «атакувати».

    У значенні іменника: атакуючий, -ого, ч. Особа, яка здійснює атаку, напад. У художньому творі зафіксовано: «Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу» (Гончар, «Таврія…», 1957, с. 684).

  • аташгох

    За часів держави Сасанидів в Ірані так називалася культова споруда для поклоніння вогню, пов’язана з релігійними практиками зороастризму.

  • аташе

    Аташе — це посада фахівця-радника, який спеціалізується на конкретній галузі (наприклад, військовій справі чи торгівлі) та працює при дипломатичному представництві. Як ілюстрація: він обіймав лише посаду аташе при одній із європейських дипломатичних місій (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 235). Також існували чутки, що разом із головнокомандувачем до Чаплинки прибудуть усі іноземні військові аташе, акредитовані в Криму (Гончар, Таврія.., 1957, 635).

    Цей термін також означає молодший дипломатичний ранг у відомстві закордонних справ. Наприклад, аташе радянського посольства, який зустрів Федора Архиповича, провів його до зали очікування (Рибак, Час.., 1960, 857).

  • аташе-кейс

    Див. статтю «диплом» у третьому томі.

  • атбасарка

    Ця комаха належить до родини несправжніх саранових і не утворює стад.

  • атев

    Атев — це історичний головний убір фараона у вигляді подвійної корони, яка поєднувала білу (внутрішню) та червону (зовнішню) частини. Її прикрашали єгипетські символи: шуліка та змія-урей. Ця корона була втіленням єдності Верхнього та Нижнього Єгипту.

  • атеїзм

    Атеїзм — це світоглядна позиція, що полягає в запереченні існування божества та відмові від релігійних вірувань; синонімічними поняттями є безбожність і безвір’я. Згідно з однією з думок, пропагандистська діяльність має обов’язково включати й поширення атеїстичних поглядів (Ленін, 10, 1949, 66).

    Атеїзм поета Олександра Пушкіна, що гостро та дотепно викривав церковників і мракобісся, зберігає свою актуальність і в сучасний час (Наука.., 2, 1958, 51).

  • атеїст

    Особа, яка сповідує атеїзм; той, хто не визнає існування Бога або відкидає релігійну віру.

    У автобіографічному фрагменті зазначається, що під впливом прочитаного світогляд автора радикально змінився: будучи в дитинстві надзвичайно віруючим, він уже у тринадцять років став послідовником атеїзму (Коцюб., III, 1956, 281).

    У поемі “Кавказ” Тарас Шевченко, з позицій атеїста, викривав хижацьку колоніальну політику російського царату та вів боротьбу проти релігії (Іст. УРСР, І, 1953, 427).

  • атеїстичний

    Прикметник «атеїстичний» описує щось, що має безпосереднє відношення до атеїзму або пронизане його ідеями; синонімічними є слова «безбожницький» та «безвірницький». Наприклад, у ранній творчості Павла Тичини простежується атеїстичне підґрунтя авторського світосприйняття (за «Радянським літературознавством», №1, 1958, с.30). Крім того, потреби комуністичного будівництва ставили завдання постійного вдосконалення атеїстичного виховання робітників (згідно з журналом «Комуніст України», №3, 1962, с.15).