АСИМІЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. Дія за значенням дієслова «асимілювати» (1) або стан за значенням «асимілюватися» (1); уподібнення, набуття подібності. Антонім: дисиміляція. Політика насильницького уподібнення та позбавлення національної ідентичності українців, яку проводили цісарська влада та польські дворяни, посилювала нестерпний економічний і політичний тиск (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 15).

2. (біол.) Процес, під час якого рослинні чи тваринні організми поглинають і переробляють речовини з навколишнього середовища. Метаболізм є єдністю двох явищ — асиміляції та дисиміляції, тобто засвоєння надходжених речовин і розпаду складних сполук організму на простіші (Осн. дарв., 1956, 79).

3. (лінгв.) Мовне явище, при якому один звук стає подібним до іншого. У фонетиці української мови асиміляція (уподібнення) приголосних переважно має регресивний характер, тобто попередній звук змінюється під впливом наступного (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 201).

Процес усунення та нейтралізації побутових відходів.

Комплекс заходів, спрямованих на підвищення санітарних норм і оздоровлення території.

Асептика — це медичний термін, що означає систему профілактичних заходів. Вона спрямована на запобігання інфікуванню поранень через обробку та знезараження всіх інструментів, матеріалів і предметів, які контактують із раною під час хірургічного втручання, терапії чи інших маніпуляцій.

Наприклад, під час вакцинації тварин шляхом введення вакцини в підслизову оболонку необхідно суворо дотримуватися правил асептики, призначених для індивідуального щеплення (Соц. твар., 2, 1956, 52).

Асертивність — це якість особистості, що полягає в самостійності та незалежності від сторонніх думок і тиску. Вона проявляється у вмінні керувати своїми вчинками, аргументовано підтримувати власну позицію, дотримуючись при цьому етичних норм і прав оточуючих.

Також ця риса включає збалансовану реакцію на зауваження та готовність чітко відмовляти (собі чи іншим), коли ситуація того потребує. Завдяки асертивності поведінка людини стає адаптивною, різнобічною та гнучкою.

Історичний термін, що позначав засідателя (члена) таких установ, як казенна палата, військовий суд тощо. У народній творчості згадується, наприклад, у контексті переслідувань: “Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей убили. Як я гріхів маю!” (Народна лірика, 1956). Також на цю посаду в 1777 році був прийнятий О. Радищев, який обійняв місце асесора в комерц-колегії (Вісник АН, 1949).

Окремим різновидом був колезький асесор — це цивільний чин восьмого класу за табеллю про ранги в Російській імперії до революції. Зокрема, у віці двадцяти восьми років цей чин отримав письменник Микола Гоголь (Полтава, “Дитинство Гоголя”, 1954).

У германо-скандинавській міфології існує два основні роди божеств: Аси та Вани. Аси становлять один з цих божественних кланів, тоді як іншим є Вани. Колись між давнішими Ванами та молодшими Асами спалахнула війна, яка завершилася укладенням миру. Ця угода закріпила провідну роль Асів. Для зміцнення миру обидва роди обмінялися заручниками: деякі Аси оселилися серед Ванів, а частина богів з роду Ванів перебралася жити до Асгарду. Сфера впливу Асів — це перш за все влада й бойові дії, на відміну від Ванів, які уособлюють родючість та землеробство.

АС — розмовне позначення льотчика-винищувача, що володіє видатною майстерністю пілотування та ведення повітряного бою. Як приклад використання: «Льотчик кріпкий був. Ас!» (Вишня, І, 1956, 256).