Асоціальність — це комплекс характеристик, що свідчать про те, що діяльність людини не має суспільної спрямованості, а її ставлення до життя громади є байдужим. Це один із найважчих особистісних розладів із несприятливим прогнозом, який проявляється переважно не окремими симптомами, а стійким відхиленням у поведінці.

Асоціанізм — це провідний психологічний напрям XVII–XIX століть, який пояснював усі складні явища психіки комбінацією найпростіших елементів: відчуттів, уявлень та елементарних емоцій.

Асоціативність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, утворене від прикметника «асоціативний». У психології термін позначає властивість, здатність до утворення асоціацій. Як зазначається у літературному джерелі «Поезія..» (1956), саме висока, інтенсивна асоціативність є однією з ключових ознак справжнього художнього мислення.

Асоціація — це добровільна спілка людей чи організацій, створена для спільного досягнення певної мети, наприклад, господарської, політичної, культурної чи іншої; синонімами можуть бути слова “товариство” або “спілка”. Як зазначав Маркс у “Злиденності філософії”, робітничий клас у процесі розвитку замінить старе буржуазне суспільство асоціацією, позбавленою класів та їхньої протилежності (Ленін, 25, 1951, 362). Наприклад, на початку 1930-х років багато художніх об’єднань і угруповань стали перешкодою для прогресу радянського мистецтва (Мист., 5, 1957, 9).

Цим терміном також позначають об’єднання чи поєднання чого-небудь в єдине ціле. У хімії, зокрема, асоціацією молекул називають утворення складніших структур з простих, що не змінює хімічної природи речовини (Заг. хімія, 1955, 196). У астрономії радянські вчені виявили новий різновид невеликих зоряних систем — зоряні асоціації (Наука.., 2, 1955, 19).

У психології асоціація — це зв’язок між окремими психічними явищами, такими як образи, думки чи емоції, завдяки якому одне з них викликає в свідомості інше. Наприклад, чи не можуть певні слова породжувати в українця поетичні ланцюги ідей? (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 85). Через такий неусвідомлений зв’язок людина може раптом уявити себе маленькою дитиною (Донч., V, 1957, 319). Подібні асоціації виникають, коли відповідні психічні процеси відбуваються одночасно або послідовно один за одним (Психол., 1956, 81).

Абстрактний іменник, утворений від прикметника «асоційований».

У мовознавстві — стійка тенденція до наголошення суфікса «-ний» у віддієслівних прикметниках, які найчастіше мають пасивне значення. Для таких форм властиве чітке відчуття зв’язку з відповідними дієсловами (за «Курсом сучасної української літературної мови», том І, 1951, с. 499).