Бот. Це структура, призначенням якої є вироблення, зберігання або перенесення асків (див. аск).
-
аскохітоз
Аскохітоз — це грибкове захворювання рослин, що характеризується некрозом (відмиранням) стебел. Його симптоми зазвичай виявляються на культурах у фази формування бутонів, цвітіння та наливу насіння, зокрема у гороху (Техн. культ., 1956, 69).
-
аскриптор
Аскриптор — це слово або словосполучення, яке в інформаційно-пошуковій мові не використовується для індексування та має бути замінене на відповідний дескриптор.
-
аскрипція
Аскрипція — це процес, коли людина підвищує свій суспільний статус або займає певне становище в соціумі через об’єктивні, задані властивості, які не залежать від її особистих зусиль чи заслуг (наприклад, соціальне походження, природні фізичні якості).
Це також набуття індивідом суспільного чи особистого рангу внаслідок впливу зовнішніх, незалежних від нього обставин, таких як родинні зв’язки, вік, стать або окремі природні дані.
-
асмодей
У давньоєврейських апокрифах цей персонаж постає як верховний демон, зла потустороння істота, що нищить шлюбні союзи; згадки про нього містяться в апокрифічних текстах та літературних творах XVI–XVII століть.
У переносному значенні так називають людину, яка руйнує сімейне благополуччя, розлучника або розлучницю.
-
асонанс
Асонанс — це різновид неповної рими, де збігаються лише голосні звуки під наголосом.
Цим терміном також позначають прийом, коли однакові голосні повторюються в межах одного віршового рядка або цілої строфи.
Як художній засіб звукопису асонанс використовував поет Максим Рильський, чия творчість містить яскраві приклади як асонансів, так і алітерацій (Криж., М. Рильський, 1960, 189).
-
асонансовий
Асонансовий, -а, -е. Поетичний прикметник, що походить від іменника «асонанс». У творчості поета Максима Рильського нерідко вживається для опису рими, заснованої на асонансі, наприклад, у сполученнях «простим — зростом», «титанів — розтанув» (журнал «Українська література», №10, 1957, стор. 55).
-
аскетика
Аскетика — це вчення, що визначає принципи праведного життя.
У православній богословській науці це галузь, присвячена дослідженню того, як людська сутність відновлюється через практику християнського подвижництва.
Вона також є дисципліною, яка вивчає фундаментальну природу самого християнського подвигу та самовдосконалення.
-
аскетичний
Прикметник, що описує когось або щось, що володіє характерними рисами аскета або властивостями аскетизму.
У художньому творі згадується, що навпроти митрополичого крісла висів портрет Петра Могили, який, попри гарне грецьке класичне обличчя, мав дещо суворий, стриманий вигляд (Н.-Лев., І, 1956, 363).
У літературному аналізі зазначається, що автор Сосюри вдало відтворив думку, ніби революційний рух — це зовсім не суворе заперечення приватного життя, а скоріше небачений розвиток як суспільних, так і індивідуальних емоцій звичайної людини, що до нього долучилася (Поезія.., 1956, 154).
-
аскетично
Прислівник, утворений від слова “аскетичний”. У наведеному прикладі з твору описується, як персонаж (отець Харитін) знесилив та виснажив своє тіло через турботи та суворі тривалі пости, які священики того часу дотримувалися з надзвичайною строгістю, подібною до аскетизму.