Словник Української
Визначення, що стосується явищ, які мають внутрішнє походження (ендогенні) і не вносяться ззовні; як приклад можна навести аутоантигени (власні антигени організму), що присутні або формуються всередині нього.
Визначення, що описує метод регуляції фізичного та психічного стану за допомогою самонавіювання.
Аутогенне тренування – це терапевтична методика, яка інтегрує прийоми самонавіювання та саморегуляції для відновлення нормальної функції внутрішніх органів, психічного стану тощо.
Аутодафе — іменник середнього роду, незмінний. У період середньовіччя так називали публічну страту на багатті, коли спалювали осіб, визнаних інквізицією єретиками, або ж твори, що кваліфікувалися як єретичні.
Див. статтю “автодидактика”.
Аутоекологія — це галузь екології, присвячена вивченню адаптацій окремих видів рослин і тварин до специфіки середовища їх існування та особливостей їхнього способу життя. На противагу демекології та синекології, що досліджують взаємодію з навколишнім середовищем цілих популяцій і складних екосистем, аутоекологія зосереджена на індивідуальному організмі, працюючи на межі з фізіологією.
Див. значення цього терміна у статті «нарцисизм».
Еротичне почуття, джерелом та об’єктом якого є власна особа.
Це сексуальна енергія, зорієнтована на себе, коли фізичність людини сприймається нею самою як предмет сексуального бажання.
1. У психології та соціології – процес, коли в процесі сприйняття один одним у людей виникає взаємна симпатія, взаєморозуміння та прийняття, що веде не лише до узгодженості вчинків, а й до формування доброзичливих стосунків. Також це почуття чи ставлення однієї особи до іншої, що класифікується як різновид соціальної установки.
2. У фізіології – рухи рук чи ніг у напрямку до корпусу тіла.
3. Західне, застаріле значення – принадливість, привабливість. У лінгвістиці паронімічна атракція – це найчастіший вид так званої народної етимології, що виникає між паронімами; інколи це явище ототожнюють із парономазією.
4. У геодезії – відхилення схилу ваги (виска) під впливом гравітації гірських масивів, щільних порід земної кори чи інших мас із значною вагою.
Атрамент, -у, чоловічий рід, застаріле. Слово вживалося для позначення чорнила.
Якщо написану олівцем помилку можна стерти гумкою, то рядки, створені атраментом, перекреслюють (Л. Укр., V, 1956, 406).
Автор згадує про написання тексту червоним атраментом, порівнюючи його колір із кров’ю (Еллан, І, 1958, 61).
У творі описується, як персонаж на знайденій дошці розміщує білий папір і занурює заточене гусяче перо в посудину з атраментом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).
Це застаріле прикметникове слово, що походить від іменника «атрамент».
Атрезія — це вроджена патологія, що полягає у повній відсутності або неповному розвитку фізіологічних отворів тіла, таких як піхва, анус чи уретра. Цей стан також може виникнути набутим шляхом внаслідок важкого запального процесу.