Словник Української
Апріорний, -а, -е (філософ., логіка). Такий, що не виводиться з досвіду, а передує йому; антонім до слова “апостеріорний”.
Уживання слова ілюструється цитатами: “Справа дослідів територіальних відмін і течій літературного руху … не поступила наперед поза деякі надто апріорні … проби” (Фр., XVI, 1955, 311); “Як справжній експериментатор … Богомолець мало довіряв апріорним висновкам” (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 29).
Абстрактний іменник, утворений від прикметника «апріорний».
Позначає знання, яке отримане шляхом логічного міркування та не залежить від практичного досвіду.
У філософії та логіці — прислівник, що походить від прикметника «апріорний».
Апробатор — це особа, яка здійснює апробацію (у другому значенні цього слова).
Наприклад, у період, коли нижні боби основної маси рослин достигають, апробацію гороху проводять саме агрономи-апробатори (Зерн. боб. культ., 1956, 48).
Апробаційний, -а, -е. Прикметник, що описує те, що належить до апробації або пов’язане з нею (у другому значенні цього слова). Наприклад: апробаційні ознаки.
Апробація, -ї, ж. 1. (книжн.) Офіційне схвалення або затвердження чогось, що надається після проведення випробувань або перевірки. Наприклад: Рим не надав своєї апробації, тому товариство не розпочало роботу; Дослідження інститутів отримували апробацію на масштабних всесоюзних конференціях.
2. (с.-г.) Процедура оцінки посівів для визначення їхніх сортових характеристик, що проводиться з метою відбору найкращих для подальшого насінництва. Наприклад: Для контролю за сортовою чистотою насіннєвого матеріалу застосовується метод польової апробації.
Апробований, -а, -е. Дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова «апробувати»; використовується також у ролі прикметника.
У значенні прикметника: такий, що пройшов перевірку, випробування і отримав схвалення. Як зазначено в джерелі, для окулірування слід брати живці від маточних дерев, які є апробованими (перевіреними), дають високий урожай та абсолютно здорові.
Іменник середнього роду, що означає процес або факт здійснення дії, вираженої дієсловом «апробувати».
Апробувати (док. і недок., перехідне). 1. У книжковому вживанні: надавати офіційне схвалення, затверджувати щось. Наприклад, редактор має не лише допомагати перекладачеві, а й апробувати результати його праці (Перв., З щоденника.., 1956, 53).
2. У сільському господарстві: проводити апробацію (у другому значенні цього слова).
мед. Неможливість або значне утруднення довільної концентрації уваги.
Стан, при якому здатність тривало зосереджуватися на певному об’єкті чи дії різко знижена через вади зору, слуху або інтелектуальні порушення.