Словник Української
Апробований, -а, -е. Дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова «апробувати»; використовується також у ролі прикметника.
У значенні прикметника: такий, що пройшов перевірку, випробування і отримав схвалення. Як зазначено в джерелі, для окулірування слід брати живці від маточних дерев, які є апробованими (перевіреними), дають високий урожай та абсолютно здорові.
Іменник середнього роду, що означає процес або факт здійснення дії, вираженої дієсловом «апробувати».
Апробувати (док. і недок., перехідне). 1. У книжковому вживанні: надавати офіційне схвалення, затверджувати щось. Наприклад, редактор має не лише допомагати перекладачеві, а й апробувати результати його праці (Перв., З щоденника.., 1956, 53).
2. У сільському господарстві: проводити апробацію (у другому значенні цього слова).
мед. Неможливість або значне утруднення довільної концентрації уваги.
Стан, при якому здатність тривало зосереджуватися на певному об’єкті чи дії різко знижена через вади зору, слуху або інтелектуальні порушення.
Апрозопія — це вроджена вада розвитку, при якій повністю або частково відсутнє обличчя внаслідок агенезії або гіпоплазії кісток лицевого черепа, найчастіше у його верхньому відділі; це одне з найважчих і рідкісних вроджених порушень.
У медицині — патологічний стан, що характеризується повною втратою свідомості.
Це напрям у мистецтві, який спеціально адаптовано для експонування в житлових приміщеннях, причому роботи часто задумуються авторами саме для такого способу показу.
1. Це спеціалізована медична установа, де відпускають лікарські препарати, виготовлені за індивідуальними рецептами, а також реалізують готові медикаменти та різноманітні товари медичного призначення. Наприклад, у художній літературі згадується, що в сільській аптеці можна знайти навіть морфій (Коцюбинський). Також ілюструється, як поява такої установи в населеному пункті сприймається як важлива подія (Вільде). Крім того, слово вживається у фразеологізмі “як в аптеці” для позначення високої точності, що підтверджується жартівливою сценою з точним зважуванням (Головко).
2. Комплект медикаментів та засобів, призначений для екстреної допомоги або терапії в домашніх умовах.
Фахівець, що працює в аптеці та займається прийманням рецептів, виготовленням і видачею лікарських засобів; те саме, що фармацевт. У творі “Коб.” (1956) персонаж зазначає, що сама відвідує аптеку, щоб розповісти аптекареві про свої нездужання. Ще в XVII столітті, як свідчить “Шк. гігієна” (1954), при численних монастирях існували не тільки лікарі та аптекарі, а й цілі лікарні.
Також це власник аптечного закладу. Згідно з “Матеріалами з охорони здоров’я” (1957), першу приватну аптеку в Києві заснував у 1728 році саме аптекар на ім’я Бунге.
Аптекарка — жіночий відповідник до іменника «аптекар».