Словник Української
У технічній термінології це слово жіночого роду означає завершальну стадію опрацювання текстилю, шкіряних виробів або подібних матеріалів за допомогою спеціальних хімічних сполук.
Також цим терміном називають саму спеціальну речовину, яку застосовують для такого фінального покриття; наприклад, шкіряний лак.
Фахівець, який виконує роботи з апретури.
Працівник, відповідальний за експлуатацію обладнання для обробки хутра та шкіри.
Це поняття позначає знання, яке існує раніше за будь-який досвід (апріорне), та вбачає в розумі першоджерело пізнання.
Воно є ключовим для ідеалістичної теорії пізнання у філософських системах Іммануїла Канта та його послідовників-неокантіанців.
У філософії та логіці — поза досвідом, не ґрунтуючись на ньому; антонім до терміна «апостеріорі».
У переносному, книжному значенні — без попередньої перевірки фактів, заздалегідь.
Апріорний, -а, -е (філософ., логіка). Такий, що не виводиться з досвіду, а передує йому; антонім до слова “апостеріорний”.
Уживання слова ілюструється цитатами: “Справа дослідів територіальних відмін і течій літературного руху … не поступила наперед поза деякі надто апріорні … проби” (Фр., XVI, 1955, 311); “Як справжній експериментатор … Богомолець мало довіряв апріорним висновкам” (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 29).
Абстрактний іменник, утворений від прикметника «апріорний».
Позначає знання, яке отримане шляхом логічного міркування та не залежить від практичного досвіду.
У філософії та логіці — прислівник, що походить від прикметника «апріорний».
Апробатор — це особа, яка здійснює апробацію (у другому значенні цього слова).
Наприклад, у період, коли нижні боби основної маси рослин достигають, апробацію гороху проводять саме агрономи-апробатори (Зерн. боб. культ., 1956, 48).
Апробаційний, -а, -е. Прикметник, що описує те, що належить до апробації або пов’язане з нею (у другому значенні цього слова). Наприклад: апробаційні ознаки.
Апробація, -ї, ж. 1. (книжн.) Офіційне схвалення або затвердження чогось, що надається після проведення випробувань або перевірки. Наприклад: Рим не надав своєї апробації, тому товариство не розпочало роботу; Дослідження інститутів отримували апробацію на масштабних всесоюзних конференціях.
2. (с.-г.) Процедура оцінки посівів для визначення їхніх сортових характеристик, що проводиться з метою відбору найкращих для подальшого насінництва. Наприклад: Для контролю за сортовою чистотою насіннєвого матеріалу застосовується метод польової апробації.