drevosliv.com

Словник Української

  • асимілювати

    АСИМІЛЮВАТИ, -юю, -юєш, дієслово (доконаний та недоконаний вид, перехідне).

    1. Надавати комусь або чомусь подібності до себе; уподібнювати, переробляти відповідно до власних особливостей.

    Наприклад, полтавсько-київська основа літературної мови остаточно асимілювала тимчасові місцеві відхилення (за працею “Питання походження української мови”, 1956).

    2. (біологічний термін) Поглинати та перетворювати речовини, засвоювати їх. Так, рослини асимілюють вуглекислий газ. Також це означає пристосовуватися до певних умов.

    Якщо організм мусить асимілювати умови довкілля, що суттєво відрізняються від його природних потреб, це може призвести до виникнення організму, відмінного від попередніх поколінь (за журналом “Наука та життя”, 1957).

  • асимілюватися

    асимілюватися, юється, недок. і док.

    1. з ким-чим. Набувати схожості з кимось або чимось, поступово ставати подібним.

    Як приклад: у формуванні трипільської культури брали участь деякі племена, які потрапили на землі Правобережної України зі східної частини Середземномор’я. Ці прибульці згодом асимілювалися із місцевим населенням неолітичної доби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 54).

    2. біол. Перетворюватися на складову частину організму, засвоюватися. Зокрема, дози крові однієї групи, навіть якщо вони не повністю ідентичні, зазвичай добре асимілюються (Смолич, І, 1958, 139).

  • асимілюючий

    Асимілюючий — дієприкметник активного стану теперішнього часу від дієслова «асимілювати».

    Скорочення площі листя, яка здійснює асиміляцію, через ушкодження хворобами чи шкідниками, призводить до зниження концентрації жирів у насінні (джерело: «Олійні та ефіроносні культури», 1956, № 9).

  • асимілянт

    Особа, істота або предмет, що набув подібності до когось або чогось іншого.

    Особа, яка цілком або частково замінила у власній свідомості первісну національну ідентичність на самосвідомість народу, що сформував державу.

    Живий організм (тварина чи рослина), що поглинув і включив до свого складу речовини з навколишнього середовища.

  • асимілятивний

    Прикметник «асимілятивний» має таке саме значення, як і слово «асиміляційний».

  • асимілятор

    Особа, яка примусово здійснює асиміляцію (у першому значенні цього слова).

  • асиміляторство

    Асиміляторство — це політика, яка полягає у нав’язуванні мови та культури домінуючої нації іншим народам шляхом примусу.

    Історичний приклад ілюструє це явище: незважаючи на багатовікову ізоляцію Закарпаття від основних українських земель, місцеві русини вперто чинили опір асиміляторству, завдяки чому змогли зберегти власну мовну та культурну спадщину (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 151).

  • асиміляторський

    Асиміляторський, -а, -е. Прикметник, що стосується асиміляторства — насильницького поширення мови, культури чи національної ідентичності. Як ілюстрація: на західноукраїнських територіях під владою буржуазної Польщі здійснювалася жорстка політика з метою асиміляції місцевого населення (за джерелом: Народна творчість та етнографія, №1, 1963 р., стор. 73).

  • асиміляційний

    Прикметник, що стосується явища асиміляції у другому та третьому значеннях цього терміна.

    У фонетиці: вплив голосних звуків, що йдуть після, на звук «и» (а також «е») у попередньому складі посилюється, коли мовлення стає швидшим; при уповільненому темпі мовлення цей ефект слабшає (за даними «Курсу сучасної української літературної мови», том І, 1951, стор. 168).

  • асиміляція

    АСИМІЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. Дія за значенням дієслова «асимілювати» (1) або стан за значенням «асимілюватися» (1); уподібнення, набуття подібності. Антонім: дисиміляція. Політика насильницького уподібнення та позбавлення національної ідентичності українців, яку проводили цісарська влада та польські дворяни, посилювала нестерпний економічний і політичний тиск (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 15).

    2. (біол.) Процес, під час якого рослинні чи тваринні організми поглинають і переробляють речовини з навколишнього середовища. Метаболізм є єдністю двох явищ — асиміляції та дисиміляції, тобто засвоєння надходжених речовин і розпаду складних сполук організму на простіші (Осн. дарв., 1956, 79).

    3. (лінгв.) Мовне явище, при якому один звук стає подібним до іншого. У фонетиці української мови асиміляція (уподібнення) приголосних переважно має регресивний характер, тобто попередній звук змінюється під впливом наступного (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 201).