Словник Української
1. Цей сорт яблуні належить до числа найвідоміших серед пізніх, що дозрівають восени та зберігаються взимку.
2. Дерево дає великі плоди зі збалансованим смаком, де поєднуються кислинка та солодкість. Особливою популярністю в Казахстані користується різновид цього сорту — алма-атинський апорт (за даними «Економічної географії СРСР», 1957, стор. 355).
Апосіопеза — це стилістична фігура, яка полягає в умовчанні, тобто навмисно незавершеному або обірваному висловлюванні, що передає сильний емоційний стан мовця.
На письмі її зазвичай позначають за допомогою трьох крапок, які також можуть вказувати на раптовий розрив речення після натяку на можливий розвиток подій.
Апосіопезис — це стилістичний прийом, заснований на раптовому перериванні мовленнєвої конструкції паузою. Він слугує для передачі сильних почуттів, вагань чи відчаю того, хто говорить.
Апоспорія — це тип розмноження, що спостерігається в окремих вищих рослин. При цьому гаметофіт формується без стадії утворення спор, а безпосередньо з соматичних клітин спорофіта. Як приклад можна навести виникнення паростка у папоротей із клітин листкової пластинки або основи спорангія, а також формування зародкового мішка в покритонасінних рослин із клітин нуцелуса, минаючи фазу мейозу.
У православній теології цим поняттям називають акт відступництва від Бога.
Це також лексична одиниця для опису добровільного відречення віруючої людини від своєї релігії або ж відмови священнослужителя виконувати обов’язки та коритися церковній владі.
Неприйнятний, такий, що відкидає або заперечує.
Апофатична теологія – це напрям у богослов’ї, де сутність Бога розкривається не через ствердження, а через послідовне відкидання (заперечення) будь-яких визначень про Нього, оскільки вони вважаються невідповідними та несумірними з Його природою.
Апофегма — це коротке, афористичне висловлювання, що відзначається дотепністю.
Цей жанр є невеликим оповіданням про розумну репліку або вчинок філософа, митця чи іншої кмітливої особистості. Його найвідомішими персонажами традиційно були діячі античності. Апофегма була широко поширена в європейській літературі з давніх часів аж до XVIII століття, а свого розквіту набула в епоху Відродження. В українській літературі вона активно вживалася з XVI по XVIII століття, часто виконуючи роль ілюстрації в полемічних творах та проповідях.
У геометрії апофемою називають відрізок, який проведено з центральної точки правильного багатокутника до однієї з його сторін, причому цей відрізок утворює з нею прямий кут.
Властивість людської свідомості бачити зв’язки та закономірності в випадкових або не пов’язаних між собою даних, подіях чи явищах.
1. У Стародавній Греції та Римі це означало ритуал або практику вшанування видатної людини шляхом її вознесіння до статусу божества.
2. У книжковій мові — надзвичайне вихваляння, прославлення певної особи, події чи явища, що доводиться до найвищого ступеня. Наприклад, у художніх творах це може бути увічнення протесту або таких почуттів, як материнська любов чи страждання.
3. У театральному мистецтві — урочиста фінальна сцена вистави чи концерту, мета якої — грандіозне прославляння народу, героя чи знаменної події.