1. Який виражає ознаку, властивість предмета або явища; що є атрибутом.
2. У мовознавстві: такий, що належить до атрибута (другорядного члена речення, який означає ознаку предмета); що виражає означення.
-
атрибутувати
1. Визначати або встановлювати автора, час створення, місце походження твору мистецтва, пам’ятки писемності тощо на основі аналізу його стилістичних, іконографічних, матеріальних або інших ознак.
2. Приписувати комусь або чомусь певні властивості, риси, якості; розглядати щось як невід’ємну ознаку, характеристику когось або чогось.
-
атрибутуватися
1. Вважатися властивим комусь або чомусь, бути невід’ємною ознакою, якістю когось або чогось; приписуватися як характерна риса.
2. У мистецтвознавстві, літературознавстві, історії тощо: встановлювати або визначати авторство, час створення, походження твору, пам’ятки, рукопису.
3. У філософії та логіці: приписувати предмету певну ознаку (атрибут), стверджувати наявність у нього певної властивості.
-
атрид
Атрид — власна назва, прізвисько двох героїв давньогрецької міфології, царів Мікен Агамемнона та його брата Менелая, синів Атрея (від грец. Ἀτρεΐδης — син Атрея).
Атрид — у переносному значенні, книжн., заст. прямий нащадок, син (переважно у множині: атриди).
-
атрит
1. У медицині: запальне захворювання суглобів, що характеризується болем, обмеженням рухливості та деформацією; артрит.
2. У техніці (застаріле): пристрій або механізм для автоматичного регулювання часу в імпульсних системах зв’язку.
-
атрихобласт
Атрихобласт — у ботаніці: тип кореневих волосків у рослин, які не мають волоскової структури, а є короткими, циліндричними або сферичними клітинами епіблеми, що виконують функцію поглинання води та мінеральних речовин.
-
атрихоз
Атрихоз — у медицині: вроджена аномалія або патологічний стан, що характеризується повною відсутністю волосся на тілі.
-
атріальний
1. (в анатомії) Який стосується передсердя (атріума) серця; властивий передсердю.
2. (в архітектурі) Який стосується атріума (внутрішнього двору) або має атріум; властивий атріуму.
-
аттис
1. У давньогрецькій міфології — юнак надзвичайної вроди, уособлення вмираючої та воскресаючої природи, коханець богині Кібели, який, за різними версіями міфу, був оскоплений або загинув від поранення, а потім перетворений на сосну.
2. У ботаніці — рід однорічних трав’янистих рослин родини тонконогових (злакових), поширених у Середземномор’ї та Західній Азії; до цього роду належить, зокрема, вид аттис волотистий (Aegilops cylindrica), який є бур’яном у посівах пшениці.
-
ату
1. Власна назва міста в центральній частині Франції, адміністративного центру департаменту Па-де-Кале.
2. Власна назва історичної області на півночі Франції, що приблизно відповідає території сучасного департаменту Па-де-Кале.
3. У фразеологізмі “піти за ату” — означає зазнати повної поразки, програшу, бути розбитим (за походженням пов’язане з битвою при Ату 1415 року під час Столітньої війни, де французьке лицарське військо зазнало нищівної поразки від англійців).