Словник Української
1. Військовослужбовець або ветеран Обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан (1979–1989 рр.); учасник афганської війни.
2. Рідкісний мінерал класу силікатів, гідроксил- і фторвмісний алюмосилікат кальцію та натрію, що зустрічається в Афганістані; використовується як декоративно-колекційний камінь.
1. Створений, утворений спільно Афганістаном та Пакистаном; що стосується обох цих держав одночасно.
2. Пов’язаний з взаємодією, взаємовідносинами або співробітництвом між Афганістаном та Пакистаном.
3. Характерний для прикордонних територій між Афганістаном та Пакистаном, зокрема для регіону, відомого як Лінія Дюранда.
1. (мед.) такий, що не супроводжується підвищенням температури тіла, позбавлений гарячки; безлихоманковий.
1. У лінгвістиці — фонетичне явище, при якому відбувається втрата звука або складу на початку слова, наприклад: “ручка” з “обручка”.
2. У медицині — втрата здатності до мовлення внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку, що характеризується порушенням формування та розуміння мовленнєвих конструкцій при збереженні функцій артикуляційного апарату.
1. Схиляти до афекту, викликати сильне емоційне збудження, пристрасть; впливати на чийсь психічний стан.
2. У медицині та психології: викликати афект як короткочасний, бурхливий психічний стан; порушувати нормальний хід психічних процесів.
3. Застаріле: робити враження, впливати на когось; також — удавати, симулювати почуття або стан.
1. Піддаватися афекту, сильному емоційному збудженню, втрачати самовладання через хвилювання, гнів, радість тощо.
2. (у психології та медицині) Перебувати в стані афекту як патологічного стану, що супроводжується порушенням свідомості та контролю над діями.
1. (астрономія) Пов’язаний з афелієм, що стосується афелія — найбільшої відстані між орбітою планети (або іншого небесного тіла) та Сонцем; характерний для цієї точки орбіти.
1. (морськ.) Який стосується афеля, найбільшої відстані між орбітами двох небесних тіл, зокрема між планетою та Сонцем; такий, що знаходиться в цій точці орбіти (про планету, комету тощо). Антонім: перигельний.
2. (перен., рідко) Який знаходиться на найбільшій відстані від чого-небудь, найвіддаленіший; крайній, найдальший.
Афемія — втрата здатності говорити внаслідок ураження мовних центрів головного мозку, що супроводжується порушенням розуміння мови та/або неможливістю формулювати висловлювання, при цьому інтелект та рухові функції артикуляційних органів можуть бути збережені.
1. У лінгвістиці: фонетичне явище, при якому відбувається випадання початкового звука, складу або групи звуків у слові, наприклад: “знати” замість “пізнати”, “рука” (від прасл. *rǫka) з аферезою початкового *j-.
2. У медицині: процедура взяття крові з метою подальшого виділення з неї певних компонентів (наприклад, плазми, стовбурових клітин, тромбоцитів) з наступним поверненням решти крові донору.