Словник Української
1. Офіційне приєднання, вступ до якоїсь організації, установи або міжнародної структури як повноправного члена; членство.
2. У психології та соціології — потреба людини бути в спілкуванні, приналежності до групи, встановленні дружніх, емоційно близьких стосунків.
3. У бізнесі — форма господарського зв’язку, коли одна компанія (афілійована) перебуває під контролем або значною залежністю від іншої (материнської), часто через володіння часткою в капіталі.
1. (у біології) що стосується спорідненості, схожості або зв’язку між організмами, видами, генами тощо; споріднений, близький за походженням або будовою.
2. (у хімії, біохімії) що характеризує ступінь хімічної спорідненості речовин, їх здатність до взаємодії або зв’язування; здатний до вибіркового зв’язування з певною молекулою або структурою.
1. У давньогрецькій міфології — богиня мудрості, знань, справедливої війни та ремесел, покровителька міста Афіни; одна з дванадцяти верховних олімпійських божеств. Зображувалася у повному озброєнні, зі списом та щитом. Відповідає римській богині Мінерві.
2. Переносно — уособлення мудрості, стратегічного розуму, обачності та мистецтва.
1. Стосовний до афінажу, тобто процесу очищення дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо) від домішок для отримання металу високої чистоти.
2. Призначений для афінажу, пов’язаний з технологією афінажу (наприклад, про афінажне виробництво, афінажний завод).
1. (в оптиці) такий, що не має фокусної відстані, не збирає і не розсіює промені світла, створюючи паралельний пучок.
2. (про оптичну систему, пристрій) призначений для передавання зображення без його збільшення чи зменшення, без власної фокусної сили.
1. (Афон) Свята Гора — автономне чернече співтовариство в Греції на однойменному півострові, центр православного чернецтва, що підпорядковується Константинопольському патріархату; також загальна назва цієї гори та півострова.
2. (афон) Заст. у складі виразів (на кшталт “афонський”) — стосовний до вищезгаданої Святої Гори, пов’язаний з нею (наприклад, афонські монастирі, афонський устав).
1. Жіноче по батькові від чоловічого імені Афон (скорочена форма церковного імені Афанасій), що вказує на походження від батька з таким іменем; аналогічне до форм “Афанасіївна”, “Панасівна”.
2. (у переносному, розмовному вживанні) Жінка або дівчина, яка має надто старомодні, консервативні, аскетичні або релігійно-суворі погляди (за асоціацією з монастирями на горі Афон, де доступ жінок заборонено).
Афоніївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Афоній (варіант імені Афанасій). Вживається як друга складова повного тричленного антропоніма (ім’я, по батькові, прізвище), наприклад: Марія Афоніївна.
1. (від грец. ἄφωνος — німий) — втрата голосу, неможливість розмовляти вголос при збереженні шепітної мови; повна або часткова відсутність фонації через порушення функції голосових зв’язок.
2. (заст., рел.) — член або послушник православного чоловічого монастиря на горі Афон у Греції; афонський монах.
Афонійович — українське прізвище, що походить від імені Афоній (церковна форма імені Антон), утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, який вказує на належність до батька (син Афонія).