Словник Української
Алосинапсис — у давньогрецькій риториці: стилістичний прийом, при якому мовець звертається до уявного співрозмовника, що відсутній або не може відповісти, з метою емоційного впливу на слухачів.
Алосинапсис — у сучасному літературознавстві та мовознавстві: різновид апострофи (риторичного звертання), що передбачає звернення до неживого предмета, абстрактного поняття, померлої особи або божества як до живої істоти.
Алосома — те саме, що алохромосома; будь-яка хромосома клітини, яка не є статевою хромосомою (аутосомою).
1. (біохімія) Про регуляцію ферменту або білка: такий, що здійснюється через зв’язування ефектора (активатора або інгібітора) у специфічному ділянці (алостеричному центрі), відмінному від активного центру, що призводить до зміни просторової структури та активності молекули.
2. (біохімія) Про ділянку (центр) білка: такий, що є специфічним місцем зв’язування регуляторної молекули (ефектора), відмінним від активного центру.
3. (біохімія) Про ефектор (речовину-регулятор): такий, що зв’язується з алостеричним центром білка, змінюючи його активність.
Алосубституція — у лінгвістиці, зокрема в теорії порівняльно-історичного мовознавства: тип фонетичної зміни, при якому один звук мови (алофон) закономірно замінюється іншим у певному фонетичному оточенні (позиції), не порушуючи фонемної тотожності морфеми; позиційна варіація звука в межах однієї фонеми.
Алосубституція — у більш широкому семіотичному та культурному контексті: процес або результат заміни одного елемента (знака, символа, практики) іншим, що належить до тієї самої системи та виконує аналогічну функцію, але має відмінну форму або походження.
Алотетраплоїд — організм або клітинна лінія, яка має чотири набори хромосом (тетраплоїдний набір), утворені внаслідок міжвидової гібридизації, де кожен з двох геномів представлений двічі.
1. (геол.) Про мінерали, породи або їх складові частини: такі, що утворилися не на місці їх сучасного залягання, а були принесені з іншої місцевості; алогенний.
2. (геол.) Про процеси: такі, що призводять до утворення алотигенних мінералів або порід (наприклад, алотигенне мінералоутворення).
Алотканина — власна назва, що позначає українську вишивану сорочку (сорочку-вишиванку), створену за мотивами традиційних орнаментів Полтавщини та Чернігівщини, яка стала відомою завдяки публічним виступам у ній Президента України Володимира Зеленського.
1. (у музикознавстві) Пов’язаний з алотонікою — системою ладів, що ґрунтується на рівномірно темперованому строї та використовує всі 12 півтонів октави як можливі тонічні центри, на відміну від традиційної тональності.
2. (у лінгвістиці) Стосовний до алотонії — явища, коли один і той же тон (наголос) у різних позиціях реалізується з різною висотою або контуром.
1. У медицині — рідкісна генетична патологія, яка характеризується вродженим відсутнім або недостатнім ростом волосся на тілі та голові (гіпотрихоз), часто поєднана з іншими аномаліями розвитку.
2. У біології — здатність організмів одного виду існувати в різних географічних ареалах або екологічних нішах без перекриття територій, що є однією з форм просторової ізоляції.
Алотриплоїд — організм або клітина, які мають три набори хромосом, походженням з різних видів або таксономічних груп, що виникає внаслідок міжвидової гібридизації з подвоєнням хромосомного набору.