Аподейтика — у давньогрецькій філософії, зокрема в логіці Арістотеля, демонстративна наука, що ґрунтується на аподиктичних (незаперечних, достовірних) доказах і силогізмах, на відміну від діалектики, яка оперує ймовірними судженнями.

Аподейтика — у сучасній термінології (рідковживане): логічна теорія строго наукового, аподиктичного пізнання; вчення про достовірні, необхідні та універсальні істини, що доводяться з необхідністю.

Аподема (від грец. ἀπόδημος — відсутній, подорожуючий) — у Стародавній Греції особа, яка тимчасово виїхала зі свого рідного міста (полісу) для проживання в іншій місцевості, часто з політичних, торгових чи освітніх причин, але зберігала права громадянства у своєму полісі.

У сучасному вжитку (переважно історичному та науковому) — термін для позначення грецького колоніста або переселенця, який не втратив формального зв’язку з метрополією, на відміну від апойка (засновника нової, незалежної колонії).

Аподжіатура — музичний орнаментальний прийом, що полягає у швидкому неперервному сполученні двох сусідніх звуків, де перший, зазвичай неакордовий, звук (аподжіатура) приєднується до основного і виконується за його рахунок, займаючи частину його тривалості.

1. У риториці та логіці — частина промови або тексту, що містить безпосередні висновки, доведення або застосування викладених раніше загальних принципів і положень до конкретного випадку; завершальна, аргументативна частина міркування.

2. У музичній формі, зокрема в фугі — заключна, завершальна частина твору або його розділу, що закріплює основну тональність після відхилень у побічні тональності.

Аполепсія — у давньогрецькій міфології: персоніфікація незламності та непохитності, одна з ор (гірських німф), дочка Зевса та Феміди, сестра Евномії та Діки.

1. У давньоримській міфології: свята на честь бога Аполлона, що відзначалися 5-13 липня та включали ігри, жертвопринесення та інші урочистості.

2. У Стародавньому Римі: назва одного з найдавніших і найшанованіших жертовних братств (колегій), що відповідало за організацію та проведення свята Аполлінарій.

Аполлінаріївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Аполлінарій, що вказує на належність до батька з цим іменем. Відповідає на питання «чия дочка?». Наприклад: «Марія Аполлінаріївна» означає Марія, дочка Аполлінарія.

1. У християнському богослужінні: коротка біблійна цитата (переважно з Псалтиря), що співається або читається під час літургії після Апостола і перед Євангелієм; причасний вірш.

2. Заст. Назва давньої церковної поеми, присвяченої життю Ісуса Христа, автором якої вважається Аполлінарій Лаодікійський.

Аполлінарійович — по батькові чоловіка, утворене від імені Аполлінарій.