1. У лінгвістиці — синтаксичне відношення між двома сусідніми членами речення (зазвичай іменниками або словосполученнями), які позначають один і той самий предмет або явище, причому другий член уточнює, конкретизує або називає перший із іншої точки зору, наприклад: “Мій брат, лікар, приїхав”; “Місто Київ”.

2. У біології (цитології) — тісне прилягання клітин один до одного в тканинах організмів без злиття їхніх мембран.

3. У політичній термінології — опозиція, протиставлення; політична сила або група, що протистоїть правлячій владі.

Апраксія — неврологічний синдром, при якому порушується здатність до виконання заучених цілеспрямованих рухів та дій (наприклад, застосування знайомих предметів, одягання) за відсутності парезів, порушень координації або розумових вад.

Апраксія — втрата або порушення складної форми діяльності (праксису), коли людина не може виконати певні рухи за командою або за зразком, хоча фізично здібна їх зробити і розуміє поставлене завдання.

Апрактоагнозія — неврологічний синдром, при якому порушується здатність виконувати цілеспрямовані рухи та дії (апраксія) поєднується з порушенням сприйняття та розпізнавання предметів чи просторових зв’язків (агнозія), часто внаслідок ураження тім’яної частки головного мозку.

Апресорій — у біології та медицині: спеціалізований орган прикріплення у деяких паразитичних організмів (наприклад, у грибів або червів), за допомогою якого вони фіксуються на поверхні тіла господаря.

Апресорій — у ботаніці: утворення у вигляді розширення на кінчику гіфи (нитчастого відростка) гриба, що слугує для міцного прилипання до рослинної тканини та подальшого проникнення в неї.

Апрет (від фр. apprêt) — 1. Спеціальна хімічна обробка тканин, що надає їм певних властивостей: жорсткості, гладкості, блиску, несминаємості, водостійкості тощо.

Апрет — 2. Складова речовина (наприклад, крохмаль, смола, клей), що використовується для такої обробки.

Апрет — 3. Застаріле позначення для підготовчого ґрунтового шару в живописі або лаківницьких роботах.

Апрета — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

Апретування — власна назва технологічного процесу в гірничій справі, при якому руда або корисна копалина піддається попередній обробці (наприклад, дробленню, подрібненню, збагаченню) безпосередньо на місці її видобутку, зазвичай у підземних виробках.

Апретування — власна назва методу збагачення корисних копалин шляхом їхнього попереднього механічного або фізико-хімічного перетворення в шахті або розрізі з метою зменшення обсягів матеріалу, що підлягає транспортуванню на поверхню та подальшій переробці.