1. У філософії та культурології — концепція, що протиставляє себе телехорії (від грец. “tele” — далеко, “choreo” — рухатися, поширюватися), тобто ідеї мимовільного, дистанційного поширення інформації, культурних кодів або впливів; критичний підхід до аналізу глобальних комунікаційних потоків, що підкреслює опір, локалізацію або обернені тенденції.

2. У мистецтві та літературі — художній прийом або напрям, спрямований на свідоме заперечення або деконструкцію механізмів масової, дистанційної передачі смислів; творча практика, що акцентує безпосередність, матеріальність або ізоляцію артефакту від швидкісних інформаційних середовищ.

Антитермістор — напівпровідниковий резистор, електричний опір якого різко зростає при зниженні температури (має сильний негативний температурний коефіцієнт опору).

Антитермістор — пристрій або компонент, що використовується в електронних схемах для стабілізації, компенсації або вимірювання, основною властивістю якого є зазначена сильна залежність опору від температури.

Антитілогенез — у філософії та теології: концепція, що заперечує існування кінцевої мети, цілі або задуму в розвитку всесвіту, природи чи історії; протилежність тезі про теологенез (божественне задумане завершення).

Антитілогенез — у критичній теорії та літературознавстві: метод або підхід, спрямований на деконструкцію або спростування передбачуваних кінцевих цілей, ідеологічних завершень або обов’язкових наративних розв’язок у тексті, суспільстві чи культурному явищі.

1. Біологічний процес утворення специфічних антитіл (імуноглобулінів) плазматичними клітинами імунної системи у відповідь на проникнення в організм антигену (наприклад, бактерій, вірусів, чужорідних білків).

2. У клінічній та лабораторній практиці — показник імунної відповіді організму на інфекцію або вакцинацію, що визначається за наявністю та концентрацією специфічних антитіл у сироватці крові.

1. (у фізиці) Властивість елементарних частинок, що полягає в існуванні для кожної частинки відповідної античастинки з протилежними квантовими числами (наприклад, електричним зарядом).

2. (у хімії, стереохімії) Взаємозв’язок між молекулами, які є дзеркальними відображеннями одна одної (енантіомерами), але не суміщаються в просторі, подібно до лівої та правої руки.

1. Властивість або стан, коли об’єкт не збігається зі своїм дзеркальним відображенням або не має симетрії, але при цьому зберігає певну закономірність у своїй асиметричній структурі; асиметрія з елементами впорядкованості.

2. (Математика) Властивість бінарного відношення R, за якої з одночасного виконання відношень aRb та bRa для будь-яких двох елементів a та b множини обов’язково випливає, що a = b (наприклад, відношення “≤” на множині дійсних чисел).

3. (Фізика, хімія) Відсутність певних елементів симетрії у фізичній системі або молекулі, що призводить до важливих наслідків у їхніх властивостях (наприклад, оптична активність речовин).