Словник Української
1. Стосовний до афінажу, тобто процесу очищення дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо) від домішок для отримання металу високої чистоти.
2. Призначений для афінажу, пов’язаний з технологією афінажу (наприклад, про афінажне виробництво, афінажний завод).
1. (в оптиці) такий, що не має фокусної відстані, не збирає і не розсіює промені світла, створюючи паралельний пучок.
2. (про оптичну систему, пристрій) призначений для передавання зображення без його збільшення чи зменшення, без власної фокусної сили.
1. (Афон) Свята Гора — автономне чернече співтовариство в Греції на однойменному півострові, центр православного чернецтва, що підпорядковується Константинопольському патріархату; також загальна назва цієї гори та півострова.
2. (афон) Заст. у складі виразів (на кшталт “афонський”) — стосовний до вищезгаданої Святої Гори, пов’язаний з нею (наприклад, афонські монастирі, афонський устав).
1. Жіноче по батькові від чоловічого імені Афон (скорочена форма церковного імені Афанасій), що вказує на походження від батька з таким іменем; аналогічне до форм “Афанасіївна”, “Панасівна”.
2. (у переносному, розмовному вживанні) Жінка або дівчина, яка має надто старомодні, консервативні, аскетичні або релігійно-суворі погляди (за асоціацією з монастирями на горі Афон, де доступ жінок заборонено).
Афоніївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Афоній (варіант імені Афанасій). Вживається як друга складова повного тричленного антропоніма (ім’я, по батькові, прізвище), наприклад: Марія Афоніївна.
1. (від грец. ἄφωνος — німий) — втрата голосу, неможливість розмовляти вголос при збереженні шепітної мови; повна або часткова відсутність фонації через порушення функції голосових зв’язок.
2. (заст., рел.) — член або послушник православного чоловічого монастиря на горі Афон у Греції; афонський монах.
Афонійович — українське прізвище, що походить від імені Афоній (церковна форма імені Антон), утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, який вказує на належність до батька (син Афонія).
1. Втрата голосу, неможливість утворювати голосові звуки через порушення функції голосових зв’язок, що викликається захворюваннями гортані, нервовим розладом, перенапруженням голосу або іншими причинами.
2. У переносному значенні — втрата можливості вільно висловлювати свої думки, замовчання, спричинене пригніченням або страхом.
1. Прізвище українського походження, утворене від імені Афон (Афанасій).
2. (іст.) Представник українського козацько-старшинського, а згодом дворянського роду Афоновичів, що походив з Чернігівщини та відіграв помітну роль в історії Лівобережної України XVII–XVIII століть.
3. (іст., церк.) Учень або послідовник духовних традицій, пов’язаних зі Святою Горою Афон, особливо в контексті українського релігійного життя.