1. Багрянець — те саме, що багряниця: довга парадна верхня одіж червоного кольору, мантія, яку носили монархи, вищі сановники або священнослужителі під час урочистих церемоній.

2. Багрянець — рідкісна назва для рослини з родини бурачникових, відомої як оксамитник або анхуза (Anchusa), деякі види якої мають яскраво-червоні або пурпурові квіти.

3. Багрянець — застаріла або поетична назва для яскраво-червоного, пурпурового кольору, самого відтінку багряниці.

1. (діал.) Велика, груба, незграбна людина; теж про велику, незграбну річ.

2. (діал., зневажл.) Про людину, яка поводиться незграбно, невміло; нездара.

3. (діал.) Велика, груба, часто брудна рука.

1. Властивість предмета або явища мати багровий колір; насичено-червоний, темно-червоний відтінок, схожий на колір згустків крові.

2. Багровий колір обличчя або шкіри, що виникає внаслідок сильного припливу крові, запалення або емоційного збудження (наприклад, від гніву).

3. Переносно: ознака, прояв чогось жорстокого, кривавого або грізного.

1. Місце, де росте багро (вид рослини родини айстрових, поширений на вологих луках).

2. Заболочена ділянка, низина, де застійна вода має червонуватий або бурий відтінок через окис заліза або гниіння рослинних решток.

3. (переносно) Місце кривавої битви, масового загибелі людей; криваве пекло.

1. (діал.) Темно-червоний, багряний колір; багрянець, пурпур.

2. (перен., діал.) Щось забарвлене в такий колір, наприклад, кров або слід від неї.

3. (перен., діал., рідко) Вогонь, полум’я.

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Чернігівської області.

2. Заст. або діал. Багно, болотиста місцевість; трясовина.

3. Заст. або діал. Заболочений, вкритий очеретом або чагарником берег річки, озера; заросла водойма.

1. Рослина родини айстрових (Asteraceae) з червоними або пурпуровими квітками, яка використовується для отримання барвника; барвиця, барвінок (у значенні фарбувальна рослина), сапет (Carthamus tinctorius).

2. Заст. Майстер, який займався фарбуванням (багренням) тканин, шкіри, дерева тощо у червоний колір за допомогою природних барвників.

3. Заст. Пристрій або посудина, в якій проводилося фарбування (багрення).

1. Властивість за значенням прикметника “багровий”: насичений темно-червоний, майже фіолетовий колір; глибокий червоний відтінок, схожий на колір стиглої вишні або застиглої крові.

2. Поетичне втілення, символізація крові, вбивства, жорстокості або трагічних подій.

3. Переносно: ознака чогось гнівного, запального, пристрасного або грізного.

1. Дія за значенням дієслова “багрити” — фарбування, пофарбовування чогось у багряний (темно-червоний) колір.

2. (у спеціальному контексті) Процес обробки риби (зокрема осетрових) з метою отримання чорної ікри, що включає забивання та подальше вилучення ікряних мішків.

1. Мінерал класу силікатів, рідкісний берилієвий скарновий мінерал, названий на честь російського генерала Петра Багратіона. Хімічна формула: Ca₄Be₄AlSi₉O₂₅(OH)₃. Утворює призматичні кристали жовтуватого, зеленуватого або безбарвного кольору.

2. (іст.) Умовна назва солдата або офіцера російської армії, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року під командуванням генерала Петра Багратіона.