Словник Української
1. Який стосується лікаря, лікарів, належить лікарю, лікарям; властивий лікарю, лікарям.
2. Призначений для лікування, для медичних потреб; медичний.
3. Який містить лікарські речовини, має лікувальні властивості.
4. Який належить до професійної діяльності лікаря, пов’язаний з нею (про посаду, звання тощо).
1. Стосовний до медичних консультацій, що надаються лікарями, або до місця їх проведення.
2. Призначений для отримання лікарських порад та консультацій.
1. Який стосується одночасно медичної допомоги та страхування, пов’язаний із системою медичного страхування.
2. Який належить до організації, що забезпечує медичне обслуговування за рахунок страхових внесків (наприклад, про лікарсько-страхові каси).
1. Належний лікарці, властивий лікарці, стосовний до лікарки.
2. Прикметник, утворений від власної назви (прізвища) Лікарчин, що вказує на належність до цього роду або походження від нього (наприклад, лікарчина хата, лікарчині землі).
1. (розмовне, застаріле) Дружина лікаря.
2. (розмовне, застаріле або ірон.) Жінка-лікар.
Процес лікування хвороби, надання медичної допомоги; те саме, що лікування.
Дія за значенням дієслова «лікарювати»; перебування на лікуванні у лікаря.
1. Працювати лікарем, займатися лікарською практикою, лікувати хворих.
2. (У значенні, близькому до «лікувати») Надавати медичну допомогу, проводити терапію; зцілювати.
3. (Переносно, розм.) Намагатися виправити, поліпшити стан чогось, усунути недоліки (наприклад, у механізмі, техніці).
1. Отримувати лікування, перебувати під наглядом лікаря з метою одужання від хвороби.
2. (Розм.) Приймати ліки, проводити певний час у лікуванні, часто з відтінком тривалості або необхідності цього процесу.
1. (геол.) Пов’язаний з ліквацією, тобто розділенням однорідного розплаву на різні за складом частини при охолодженні; властивий цьому процесу.
2. (метал.) Стосовний до ліквації у металургії — процесу нерівномірного розподілу домішок у металі при його кристалізації, що призводить до появи дефектів; властивий цьому явищу.
1. (металургія) Неоднорідність хімічного складу сплаву, що виникає при його кристалізації внаслідок різниці температур плавлення компонентів.
2. (геологія) Процес розділення розплаву магми на різні за складом частини (фракції) під час її охолодження та затвердіння.
3. (переносне) Розшарування, розпад, втрата єдності якогось явища, структури чи соціального утворення.