Словник Української
1. У біології та вірусології — процес інтеграції геному бактеріофага (вірусу бактерій) у хромосому бактеріальної клітини-господаря з утворенням профага, що призводить до лізогенії (стану, коли вірусна ДНК реплікується разом із клітиною, не викликаючи її руйнування).
2. У біотехнології — метод генетичної модифікації бактерій шляхом введення в їхній геном вірусного вектора на основі лізогенного бактеріофага для отримання стабільних клонів з потрібними властивостями.
1. (у вірусології) форма взаємовідносин вірусу та бактеріальної клітини, при якій геном віруса (бактеріофага) інтегрується в хромосому бактерії, успадковується дочірніми клітинами та за певних умов може активуватися, переходячи в літичний цикл із руйнуванням клітини-господаря.
2. (у біології) властивість деяких бактеріофагів перебувати в інтегрованому стані в геномі бактерії-господаря, не завдаючи їй шкоди, але надаючи їй нових властивостей (наприклад, здатності виробляти токсин).
1. (у біології, про бактерії) Здатний до лізогенії, тобто до такого стану, коли геном бактеріофага (вірусу) інтегрований у геном бактеріальної клітини та успадковується разом з ним, не викликаючи її руйнування.
2. (у біології, про бактеріофаг або вірус) Здатний перебувати в лізогенному стані, інтегруючи свій генетичний матеріал у геном клітини-господаря.
Лізокефалін — власна назва (бренд) одного з препаратів на основі ацетилцистеїну, що застосовується як муколітичний засіб для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальних шляхів.
1. Торгова марка дезінфікуючого засобу на основі розчину креолу з милом, що використовується для дезінфекції та знезараження.
2. Розмовна назва будь-якого рідкого дезінфікуючого засобу з різким характерним запахом, аналогічного оригінальному “Лізолу”.
Лізолецитин — фосфоліпід, похідна лецитину, що утворюється в результаті гідролізу однієї жирнокислотної ланки під дією ферменту фосфоліпази; використовується як емульгатор у харчовій промисловості (код E322) та у фармацевтичних препаратах.
Лізосеринфосфатид — це похідна фосфатидилсерину, фосфоліпід, у якому відсутня одна жирнокислотна ланка (зв’язок у положенні sn-2), що утворюється внаслідок його ферментативного гідролізу; бере участь у клітинних сигнальних шляхах.
Лізосома — одномембранна органела клітини, що містить гідролітичні ферменти для внутрішньоклітинного травлення макромолекул та занедбаних частин клітини.
1. Стосується лізосом — клітинних органел, що містять ферменти для розщеплення білків, ліпідів, вуглеводів та нуклеїнових кислот.
2. Пов’язаний із функцією лізосом, зокрема з процесами внутрішньоклітинного травлення та утилізації матеріалів.
Лізосоми — це мембранні органели клітин еукаріотів, що містять гідролітичні ферменти для внутрішньоклітинного травлення макромолекул, залишків клітинних структур та поглинених частинок.