Словник Української
1. У міфології та фольклорі — злий дух, демонічна істота, що, за повір’ями, нападає на людей під час сну, викликаючи кошмари, відчуття тиску на грудях і задухи.
2. У переносному значенні — людина, яка своїми діями або поведінкою наганяє страх, тривогу, створює неприємну, гнітючу атмосферу; навіює похмурі думки.
1. Робітник, який займається ламанням чогось (наприклад, каменю, руди тощо).
2. Рідкісне позначення пристрою або знаряддя для розламування, розбивання чогось твердого.
3. У переносному значенні — той, хто порушує, руйнує щось усталене (наприклад, традиції, правила).
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Львівській та Рівненській областях.
2. (геометрія) Фігура, утворена послідовно з’єднаними відрізками (ланками), де кожен наступний починається в точці, де закінчився попередній, а сусідні відрізки не лежать на одній прямій; ломана лінія.
1. Діалектна назва для ламаного (нецілого) предмета, зокрема — обломка, уламка, шматка чогось (наприклад, хліба, цукру, крейди).
2. Рідкісна назва для печива або іншого харчового виробу, що має форму зламаного або крихкого предмета.
3. У технічній термінології — деталь, елемент конструкції, що має форму зламаної лінії або використовується для з’єднання під кутом (аналогічно до “косинця”, “кутника”).
1. Який має зламаний вигляд, пошкоджений унаслідок удару, тиску тощо; зігнутий, зім’ятий, потрісканий.
2. Який складається з окремих, незв’язаних між собою частин; переривчастий, нерівномірний.
3. Про мову, вимову: такий, що виявляє ознаки непевного володіння мовою; недоладний, неправильний, з помилками.
4. У складі терміна “ламана лінія” (геом.): лінія, що складається з послідовно з’єднаних відрізків, які не лежать на одній прямій.
1. Рідкісне, застаріле позначення для ламаної (неправильної, спотвореної) мови, зокрема поганої вимови або поганого знання мови.
2. У лінгвістиці та діалектології — сукупність мовних особливостей (вимова, граматика, лексика), що виникають при контакті двох або більше мов або діалектів і є результатом їх змішування; інтерференція.
1. Власна назва традиційної української страви з пшоняної крупи, яку готують на воді або молоці, часто з додаванням бобів, картоплі, цибулі, сала та інших інгредієнтів; куліш.
2. (переносно) Непорядок, безладдя, плутанина в справах, думках або висловлюваннях.
1. Властивість за значенням прикметника “ламаний”; стан, коли щось (переважно лінія, поверхня, форма) має злами, вигини, не є рівним або гладким.
2. Переносно — про риси мови, вимови, поведінки чи стилю: переривчастість, неплавність, відсутність природної легкості та послідовності.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Львівською областю.
3. (заст., діал.) Те саме, що ламанина — важка, виснажлива фізична праця; крик, галас, метушня.