Словник Української
1. Історична адміністративно-територіальна одиниця в середньовічній Німеччині та інших країнах Центральної Європи, територіальне володіння ландграфа, яке за статусом було вище за графство і часто мало особливі права або автономію в рамках Священної Римської імперії.
2. Назва конкретної держави або князівства, правителем якого був ландграф, наприклад, Ландграфство Гессен, Ландграфство Тюрингія.
1. У індуїзмі — богиня багатства, процвітання, щастя та краси, дружина бога Вішну, одна з найшанованіших божеств індуїстського пантеону; зазвичай зображується на квітці лотоса.
2. Переносно — уособлення, символ багатства, добробуту, достатку та щастя.
Лалітавістара — санскритська буддійська сутра, що належить до літератури махаяни й детально описує життя Будди Шак’ямуні, зосереджуючись на його останньому втіленні та шляху до просвітлення; назва твору перекладається як «Детальний (розгорнутий) опис ігор [Будди]».
1. У міфології та фольклорі — злий дух, привид або невід’ємна сутність, що переслідує людину, часто асоціюється з кошмарами або нічними жахіттями; іноді втілення марення або галюцинації.
2. У літературі та художніх творах — персоніфікація тривожного стану, нав’язливої ідеї або внутрішнього демона персонажа.
Лалофобія — патологічний, ірраціональний страх перед розмовою, спілкуванням або висловлюванням власної думки через побоювання сказати щось не так, зробити помилку в мовленні або викликати несхвалення.
Лалофобія — у психології та психіатрії: специфічна фобія, що проявляється як тривожний розлад, при якому людина відчуває інтенсивний страх саме перед актом мовлення, часто супроводжується фізіологічними симптомами (заїкання, тремор, пітливість).
1. (мед.) Процес утворення та виділення молока молочною залозою у жінок і самиць ссавців після пологів.
2. (рідк.) Період годування дитини материнським молоком; лактація.
1. Духовний наставник, учитель у тибетському буддизмі; вища ланка в монашій ієрархії, що часто вказує на високий ступінь просвітленості.
2. Південноамериканська тварина родини верблюдових (Lama glama) з довгою шерстю, одомашнена як в’ючна та вовнова тварина; вікунья.
1. Релігійно-філософська система тибетського буддизму (ваджраяни), що поєднує доктрини махаяни з елементами тантризму та добуддійських вірувань Тибету (бон), очолюється ламами й має розгалужену ієрархію та складну обрядовість.
2. Релігійна течія, секта або окрема риса вчення чи практики в рамках тибетського буддизму.
1. Стосовний до ламаїзму — форми буддизму, поширеної в Тибеті, Монголії, Бурятії та інших регіонах, що характеризується особливою роллю духовних наставників (лам) та комплексом релігійно-філософських учень.
2. Властивий ламаїзму або його послідовникам; такий, що стосується релігійних практик, ритуалів, символіки, храмової архітектури тощо цього напряму буддизму.