Лапарогеморагія — медичний термін, що означає внутрішню кровотечу в черевну порожнину (laparo-) внаслідок пошкодження судин, органів або тканин.
-
лапароентеротомія
Хірургічна операція, що полягає у розтині черевної стінки (лапаротомія) та розтині тонкої кишки (ентеротомія) для доступу до її просвіту, з метою видалення стороннього тіла, усунення непрохідності або інших хірургічних маніпуляцій.
-
лапароколостомія
Лапароколостомія — хірургічна операція, під час якої через розріз у черевній стінці (лапаротомію) виводять кінцеву ділянку товстої кишки (колона) для формування зовнішнього отвору (стомі) з метою відведення калових мас.
-
лапарометрія
Лапарометрія — метод обстеження органів черевної порожнини за допомогою спеціального ендоскопічного приладу (лапароскопа), що вводиться через невеликий розріз у стінці живота.
-
лапароскоп
Хірургічний ендоскопічний інструмент у вигляді тонкої трубки з оптичною системою та джерелом світла, призначений для візуального огляду органів черевної порожнини та малого тазу через невеликі розрізи (проколи) у передній черевній стінці.
-
лапароскопічний
1. Стосується лапароскопії — малоінвазивного хірургічного методу, при якому операцію виконують через невеликі розрізи (зазвичай 0,5–1,5 см) за допомогою спеціального оптичного приладу (лапароскопа) та маніпуляторів.
2. Виконаний або здійснений за допомогою лапароскопії (про оперативне втручання, процедуру).
3. Призначений для лапароскопії (про інструменти, обладнання, техніку).
-
лапароскопія
Мінімально-інвазивний хірургічний метод діагностики та лікування, при якому операцію на органах черевної порожнини або малого тазу проводять через невеликі розрізи (зазвичай 0.5–1.5 см) за допомогою спеціального оптичного прилада — лапароскопа та маніпуляторів.
Діагностична процедура візуального огляду органів черевної порожнини за допомогою лапароскопа, що вводиться через прокіл у стінці живота, з метою встановлення діагнозу.
-
лапароспленектомія
Хірургічна операція з видалення селезінки, що виконується через розріз у черевній порожнині (лапаротомію).
-
ланцюжковий
1. Який складається з ланцюжків або має їх у своїй структурі.
2. Який має послідовну, ланцюгову будову або розвивається за принципом ланцюга (про процеси, явища).
3. Який є частиною механізму або пристрою, що включає ланцюг (наприклад, ланцюжкова передача).
-
ланцюжкоподібний
1. Який за формою нагадує ланцюжок, складається з послідовно з’єднаних однакових ланок або елементів.
2. У біології: що має будову у вигляді низки з’єднаних кілець або сегментів (наприклад, про деякі молекули, бактерії).