Алізаринат — хімічна сполука, сіль або естер алізарину, що зазвичай використовується як протравний барвник у текстильній промисловості.

Алізаринат — у технології фарбування: протравлена тканина, попередньо оброблена солями металів (наприклад, алюмінію, заліза, хрому) для закріплення барвника алізарину, що надає стійке забарвлення (переважно червоного, фіолетового, чорного кольорів).

1. Місто на південному сході Іспанії, центр однойменної провінції в автономному співтоваристві Валенсія, великий порт на узбережжі Середземного моря.

2. Солодке десертне вино, що виробляється в околицях міста Аліканте в Іспанії, переважно з винограду сорту Монастрель.

3. Сорт винограду, також відомий як Монастрель або Матаро, що широко використовується для виробництва червоних вин.

Алікворея — у медицині: патологічний стан, що характеризується надмірним виділенням спинномозкової рідини, що часто виникає як ускладнення при переломах основи черепа.

Алікворея — у техніці та гідродинаміці: рідковживаний термін для позначення витоку або витікання рідини, зокрема води, з замкнутої системи.

1. У математиці — цілі числа, кожне з яких є дільником суми всіх інших чисел даної множини, але не дільником жодного з цих чисел окремо (наприклад, для множини 1, 2, 3 числа 1, 2, 3 є аліквотами, оскільки 1+2+3=6, а 6 ділиться на 1, 2 і 3).

2. У хімії та лабораторній практиці — точно відміряна частина (частка) однорідної рідини або розчину, що зазвичай береться для аналізу.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (хімія) Одновалентний вуглеводневий радикал (CH₂=CH–CH₂–), що входить до складу багатьох органічних сполук, наприклад, алілового спирту.

Алеуспора — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.

1. Представник корінного народу, що мешкає на Алеутських островах, півострові Аляска та на Командорських островах, а також їхній нащадок.

2. Рідний мовець алеутської мови, що належить до ескімосько-алеутської мовної родини.

1. Представник корінного народу, що мешкає на Алеутських островах та західному узбережжі Аляски (США).

2. Представниця корінного народу Алеутських островів та західного узбережжя Аляски.

3. Мова алеутів, що належить до ескімосько-алеутської сім’ї мов.

1. Корінний народ, що проживає на Алеутських островах, півострові Аляска та на Командорських островах (Росія), належить до арктичної раси.

2. Представник або представниця цього народу.

1. Перша літера фінікійського та давньоєврейського алфавітів, що позначала приголосний звук; також перша літера арабського алфавіту.

2. У математиці: позначення найменшого нескінченного кардинального числа (потужності зліченної множини) в теорії множин, символ ℵ.

3. У літературі: назва літерально-мистецького альманаху, виданого у Львові 1909 року групою українських модерністів (М. Яцків, Б. Лепкий, В. Бірчак та ін.).