drevosliv.com

Словник Української

алеф

Буква

1. Перша літера фінікійського та давньоєврейського алфавітів, що позначала приголосний звук; також перша літера арабського алфавіту.

2. У математиці: позначення найменшого нескінченного кардинального числа (потужності зліченної множини) в теорії множин, символ ℵ.

3. У літературі: назва літерально-мистецького альманаху, виданого у Львові 1909 року групою українських модерністів (М. Яцків, Б. Лепкий, В. Бірчак та ін.).

Приклади:

Приклад 1:
До речі, самі слова «абетка» та «алфавіт» походять від назви її перших літер — алеф і бет (у візантійську епоху бет вимовлялося як віта). Матеріалом для письма в Східному Середземномор’ї слугували папірус та пергамент.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

More posts