1. (про вино) таке, що має додавання води для зниження концентрації алкоголю чи кислотності.
2. (у техніці) такий, що покритий тонким шаром оксиду металу електролітичним способом для захисту від корозії або в декоративних цілях; анодований.
-
акватоли
Акватоли — власна назва торгової марки води, що виробляється в Україні; мінеральна або питна вода під цією маркою.
-
акватування
Акватування — власна назва технологічного процесу обробки поверхні металевих виробів (зокрема, зброї, інструментів) шляхом нанесення захисного покриття на основі оксидів, що надає їм характерний синювато-чорний або оливковий відтінок і підвищену стійкість до корозії.
-
акватувати
1. (спеціальне) Наносити акватинту — техніку гравірування на металі, що імітує малювання аквареллю, створюючи тональні переходи за допомогою пористої поверхні, вкритої кислотостійким порошком.
2. (у ширшому вжитку) Піддавати поверхню (зазвичай металеву) хімічній обробці, травленню або покриттю для створення декоративного матового, зернистого або тонованого рельєфу, подібного до акватинти.
-
акватуватися
1. (у спеціалізованому контексті, зазвичай як власна назва процедури) проходити оздоровчу або релаксаційну процедуру, пов’язану з використанням води (наприклад, у певному курорті, аквапарку, SPA-центрі).
2. (рідко, у розмовному вживанні) купатися, приймати водні процедури.
-
акідогальванокаустика
Акідогальванокаустика — застарілий медичний термін, що позначав метод припікання (каутеризації) тканин за допомогою розжареного електричним струмом платинового дроту або голки для зупинки кровотечі, видалення пухлин або знезараження ран.
-
акінак
1. Короткий меч або кинджал, що використовувався скіфами, сарматами та іншими кочовими народами Причорномор’я та Середньої Азії в період з VI ст. до н.е. по IV ст. н.е.; характерними ознаками є довгий прямий клинок з двосічним гостренням та багато прикрашений перехрестям у формі бруска або серця.
2. (У спеціалізованій літературі) Тип давньої зброї, що є важливою археологічною знахідкою для вивчення матеріальної культури та військової справи скіфського часу.
-
акінезія
1. У медицині — патологічний стан, що характеризується значним зниженням або повною втратою спонтанної рухової активності, обмеженням амплітуди та швидкості рухів; часто є симптомом захворювань екстрапірамідної системи (наприклад, паркінсонізму).
2. У психіатрії — порушення діяльності, що виражається в різкому зниженні спонтанності, ініціативи та рухових реакцій на зовнішні подразники; може спостерігатися при деяких психічних розладах, кататонії, важких депресіях.
-
акінет
1. (біол.) Стадія спокою у життєвому циклі деяких мікроорганізмів (наприклад, окремих видів цианобактерій), що характеризується утворенням спеціальної товстостінної клітини з низьким рівнем метаболізму для переживання несприятливих умов.
2. (іст., рел.) У ранньому християнстві — послідовник радикальної релігійної течії, що проповідувала безперервну молитву і аскетичний спосіб життя, часто практикуючи постійне перебування на ногах (від грецького “akinetoi” — нерухомі).
-
акінета
1. У ботаніці — товстостінна спора, що утворюється в деяких водоростей (наприклад, у синьо-зелених) для переживання несприятливих умов; спора спокою.
2. У зоології — нерухлива форма існування деяких найпростіших організмів (наприклад, інфузорій), що виникає при нестачі їжі або висушуванні середовища; стан цисти.