Словник Української Мови
1. Стосовний до асенізації (вивезення та знешкодження нечистот) та санітарії, пов’язаний із заходами з очищення та підтримання санітарно-гігієнічного стану населених пунктів.
2. Призначений для здійснення асенізаційних та санітарних заходів, робіт або контролю (про службу, транспорт, обладнання тощо).
Асибіляція — власна назва села в Україні, що входить до складу Бісковицької сільської громади Самбірського району Львівської області; колишня назва села Верхнє Висоцьке (до 1990 року).
1. (істор.) Паперові гроші, що перебували в обігу в Російській імперії з 1769 до 1849 року, а також у західних губерніях до 1855 року; асигнаційний рубль.
2. (перен., розм., заст.) Гроші взагалі, особливо паперові банкноти.
1. Стосовний до асигнацій (паперових грошей), призначений для їх випуску чи обігу.
2. Стосовний до асигнації (переказного векселя), пов’язаний із грошовим переказом або дорученням сплатити кошти.
1. Грошовий документ, що надає право на отримання зазначеної в ньому суми грошей; грошовий переказ, особливо в системі державних розрахунків.
2. Застаріла назва паперових грошей, банкнот, кредитних білетів, що перебували в обігу в певний історичний період.
3. У дореволюційній Росії — казначейський квиток, державна цінна папера, що виконувала функції паперових грошей.
1. (У лінгвістиці) Такий, що не утворює складу; позбавлений складового характеру (про звук мови, зокрема приголосний).
2. (У поетиці) Такий, що не враховує складового принципу побудови вірша; заснований на інших ритмічних одиницях, ніж склад.
1. У медицині — порушення здатності розуміти символічні знаки (слова, цифри, жести, музичні ноти тощо) або правильно ними користуватися, що виникає внаслідок ураження головного мозку.
2. У психіатрії — симптом, який полягає у втраті здатності давати символічне тлумачення навіть простим явищам, що часто спостерігається при шизофренії.
1. У психіатрії та неврології — порушення здатності розуміти символічні значення предметів, явищ або образів, а також створювати та використовувати символи; симптом при деяких органічних ураженнях мозку та психічних захворюваннях.
2. У мистецтвознавстві та культурології — принципова відмова від використання символів, символіки як художнього засобу; напрям або творча позиція, що ґрунтується на прямому, буквальному відтворенні дійсності без прихованих значень або алегорій.
1. (в акушерстві) Положення голови плода під час пологів, при якому стріловидний шів (з’єднання тім’яних кісток) розташований асиметрично щодо тазового кільця породіллі, тобто одна тім’яна кістка розташована нижче за іншу.
2. (в геології) Непаралельне залягання шарів осадових гірських порід, що свідчить про перерву в осадонагромадженні та зміну тектонічного режиму території.
1. (в акушерстві) такий, що характеризується асинклітизмом — похилим положенням голови плода під час пологів, коли одна з тім’яних кісток розташована нижче за іншу, що вважається фізіологічною нормою для правильного вставлення голови в таз.
2. (в геології) такий, що не має клінального залягання; стосовний до шарів гірських порід, осьові площини яких не паралельні.