1. По батькові чоловіка, утворене від імені Аполлоній (наприклад: “Михайло Аполлонійович”).
2. Прізвище, що походить від імені Аполлоній та вказує на походження від предка з цим іменем (наприклад: “Вчитель Іван Аполлонійович”).
-
аполлонія
1. Жіноче ім’я грецького походження, утворене від імені бога Аполлона в давньогрецькій міфології.
2. Назва кількох давньогрецьких міст, найвідомішою з яких є Аполлонія Понтійська (на узбережжі Чорного моря) та Аполлонія Іллірійська (на узбережжі Адріатичного моря).
3. У ботаніці — народна назва деяких рослин, зокрема видів роду вовчі ягоди (Daphne), що цвітуть навесні, пов’язана з красивими квітами, які асоціюються з красою та мистецтвом бога Аполлона.
-
аполлонович
1. По батькові від чоловічого імені Аполлон (наприклад: “Михайло Аполлонович”).
2. Прізвище, утворене від імені Аполлон (наприклад: письменник Михайло Аполлонович).
-
апологічний
1. Пов’язаний з апологією; що містить захист, виправдання когось або чогось, часто надмірне та некритичне.
2. (У релігійному контексті) Стосовний апологетики; що має на меті захист та обґрунтування віровчення, зазвичай християнського.
-
аподіабаз
Аподіабаз — у давньогрецькій метриці: третя, завершальна частина віршованої строфи, що складається з трьох частин (строфа, антистрофа, аподіабаз), яка за формою відповідає строфі та антистрофі, але виконувалася хором на іншому місці сцени.
-
аподіагенез
Аподіагенез — у біології та палеонтології: тип філетичної еволюції, при якому організм зазнає прогресивних адаптивних змін у межах певної середовищної ніші без розходження на нові види, тобто еволюційний розвиток без дивергенції.
Аподіагенез — у геології: процес утворення або зміни мінералів, гірських порід чи корисних копалин без істотної зміни їх хімічного складу, але зі зміною фізичних властивостей чи кристалічної структури під впливом зовнішніх факторів (наприклад, тиску, температури).
-
аподія
Аподія — власна назва роду квіткових рослин родини бобових, поширеного в Південній Америці.
-
аподосис
1. У риториці та поетиці — частина вірша або промови, що містить звернення до певної особи, явища або предмета, яке відокремлюється від основного тексту та часто має форму урочистого, патетичного звертання або прокляття.
2. У давньогрецькій літературі — спеціальна композиційна форма, фінальна частина оди, в якій поет звертався до бога, героя або мецената з проханням або прославляючим висловом.
-
апозиготія
Апозиготія — у біології (територіялістиці): форма партеногенезу, при якій розвиток нового організму починається з необов’язково заплідненої яйцеклітини, але для його завершення необхідне злиття ядра яйцеклітини з ядром полярного тільця або іншої клітини того ж походження.
-
апозиційний
1. (лінгв.) Пов’язаний з апозицією (у 1-му значенні), що стосується граматичної апозиції; такий, що виражає відношення прикладки, пояснювального зв’язку між однорідними членами речення або частинами речення.
2. (біол.) Пов’язаний з апозицією (у 2-му значенні), що стосується росту шляхом нарощування нових шарів чи частин на поверхні; такий, що відбувається шляхом нашарування.