Альфаметр — власна назва пристрою для вимірювання альфа-випромінювання, що використовувався в радіобіології та дозиметрії.

Альфаметр — власна назва торгової марки або конкретної моделі радіометричного приладу для реєстрації альфа-частинок.

альфа-опромінення — вид іонізуючого опромінення потоками альфа-частинок (ядер гелію), що має невелику проникаючу здатність, але високу іонізуючу дію; застосовується в наукових дослідженнях, промисловості та медицині.

1. У фізиці елементарних частинок — гіпотетичний процес перетворення альфа-частинки (ядра гелію-4) на інші частинки або їхню взаємодія, що призводить до зміни її стану, часто в контексті ядерних реакцій або екзотичних моделей за межами Стандартної моделі.

2. У науковій фантастиці та фентезі — магічне або технологічне перетворення, що має фундаментальну, первинну (від “альфа”) природу, часто пов’язане з радикальною зміною форми, сутності або структури об’єкта чи істоти на найглибшому рівні.

1. У лямбда-численні — формальна операція перейменування зв’язаної змінної в лямбда-виразі, що не змінює смислу виразу; заміна формального параметра функції на іншу змінну для уникнення колізії імен.

2. У фізиці елементарних частинок — ядерна реакція, в якій альфа-частинка поглинається ядром-мішенню, що призводить до випромінювання протона та утворення нового ядра.

1. (фіз.) Квантовий перехід атомного ядра з одного енергетичного стану в інший, що супроводжується випромінюванням альфа-частинки; процес альфа-розпаду.

2. (біол., мед.) Зміна конформації (просторової структури) білків, зокрема прионів, у результаті якої вони переходять з нормальної форми в патологічну, що здатна утворювати агрегати та викликати захворювання (наприклад, хворобу Кройцфельда-Якоба).

Потік альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюється деякими радіоактивними елементами під час їх розпаду; характеризується відносно низькою проникаючою здатністю, але високою іонізуючою дією.

альфа-проміння — потік альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюється радіоактивними елементами під час їх розпаду; характеризується найменшою серед видів іонізуючих випромінювань проникаючою здатністю, але високою іонізуючою дією.

1. Вид радіоактивності, при якому нестабільні атомні ядра випромінюють альфа-частинки (ядра гелію, що складаються з двох протонів і двох нейтронів).

2. Властивість радіоактивних ізотопів зазнавати альфа-розпаду, що призводить до перетворення ядра на ізотоп іншого хімічного елемента з масовим числом, меншим на 4, і атомним номером, меншим на 2.