Словник Української Мови
1. Власна назва торгової марки побутової техніки (холодильників, пральних машин тощо), що вироблялася в СРСР на Липецькому заводі побутової техніки «Аристон».
2. Заст. (від грец. ἄριστον — найкраще) У Стародавній Греції — ранкова їжа, сніданок; також ранкова пора, ранок.
1. Власна назва окремої знатної особи або аристократичного роду.
2. У лінгвістиці: різновид ономастикона, власна назва, що позначає представника вищого соціального прошарку (наприклад, титул, шляхетське прізвище).
1. Пов’язаний з аристотипією — раннім фотографічним процесом, заснованим на використанні альбумінового паперу з срібними солями, при якому позитивне зображення одержують безпосередньо під дією світла (на відміну від пізніших мокроколодійних процесів).
2. Характерний для раннього періоду розвитку фотографії (друга половина XIX століття), що стосується технології або зовнішнього вигляду відбитків, виконаних за методом аристотипії.
1. Представник стародавніх індієвропейських племен, які в II тисячолітті до нашої ери вторглися на територію Індії та Ірану і принесли туди свої мови та вірування; індоарій.
2. Представник народів, що розмовляють мовами індоіранської гілки індоєвропейської мовної родини (іранці, індійці тощо).
3. У расовій теорії XIX–XX століть — представник вищої «арійської» чи «нордичної» раси, що нібито є носієм цивілізації; термін, використаний нацистською ідеологією для позначення «вищої раси».
1. Стосовний до аріїв, що стосується аріїв — стародавніх народів, які розмовляли мовами індоіранської групи та заселяли певні території Азії в давнину.
2. Стосовний до арійської (індоіранської) гілки індоєвропейської мовної сім’ї, що включає, зокрема, іранські та індійські мови.
3. (У расовій теорії XIX–XX ст., нині науково спростованої) Стосовний до так званої «арійської раси», під якою псевдонауково розуміли певні антропологічні типи населення Європи та Азії.
1. Музичний термін, що позначає вокальний твір або фрагмент опери, кантати, ораторії, який за мелодійністю та ліричністю наближається до арії, але є менш розгорнутим, більш імпровізаційним і вільним за формою.
2. Переносно: ліричність, мелодійність, наспівність у художній мові, поезії чи промові; властивість бути мелодійним, співучим.
1. (грец. Αρίων) У давньогрецькій міфології — легендарний чарівний кінь, що володів даром мови, народжений від Посейдона та Деметри (за іншими версіями — від Геї).
2. (грец. Αρίων) Ім’я давньогрецького поета та співця (кінець VII — початок VI ст. до н.е.), з міста Метімни на острові Лесбос, якому приписується винахід діфірамбу та врятування від смерті дельфіном.
3. (лат. Arion) Рід комахоїдних ссавців родини Кротових, до якого належить вид російська вихухоль (Arion moschatus).
1. Вокальний твір для одного голосу з інструментальним супроводом, що є складовою частиною опери, ораторії, кантати або виконується як самостійний концертний номер.
2. Інструментальна п’єса мелодійного характеру, що нагадує вокальну арію за стилем та побудовою.
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Аркадій, що вказує на батькові особи або (частіше) належність до роду; відповідник до патронімічного суфікса -івна.
Історична назва однієї з церков у Києві, збудованої на кошти купця Аркадія Мливи та освяченої на честь його небесного покровителя; народна назва церкви Різдва Христового на Подолі (XVIII–XIX ст.), відома також як “Аркадіївська”.