Словник Української Мови
1. Стосований до агломерату (у техніці — спікання дрібних матеріалів у грудкувату масу), призначений для його виробництва або отриманий за його допомогою.
2. Стосований до агломерації (у географії — злиття населених пунктів у єдину урбанізовану зону), властивий їй або що стосується агломерації.
1. (про матеріали) Який отриманий шляхом агломерації — технологічного процесу спеціального спікання або злипання дрібних частинок (наприклад, руди, концентрату, полімерних відходів) у міцні шматки при високій температурі.
2. (про місто чи територію) Який утворився внаслідок агломерації — зрощення населених пунктів (переважно міст) у єдину просторову систему через їхнє територіальне розширення та інтенсивні економічні та транспортні зв’язки.
1. Призначений для агломерації (у технологічному процесі) — для утворення агломерату з дрібних матеріалів (руди, концентратів тощо) шляхом спекання.
2. Такий, що стосується процесу агломерації або об’єднання окремих частин у єдине ціле.
1. Технологічний процес утворення агломерату — штучної сипкої сировини (наприклад, руди, концентрату) шляхом спеціального спікання дрібних матеріалів у міцні грудки (брикети) при високій температурі.
2. У соціології та географії — процес зростання та злиття населених пунктів (міст, селищ) у єдину урбанізовану територію (агломерацію) внаслідок їхнього розширення та розвитку економічних і транспортних зв’язків.
3. У загальному значенні — процес нагромадження, збирання окремих частин або елементів у щільне, компактне ціле; укрупнення.
1. Збирати, накопичувати різнорідні елементи (часто матеріальні об’єкти, дані або населення) у велику, щільну масу або єдину систему без чіткої внутрішньої організації.
2. У технології та металургії: піддавати дрібні матеріали (руду, концентрат, пил) спеціальній обробці (звичайно високою температурою та тиском) для отримання міцних шматків (агломерату), зручних для подальшого використання.
1. Збиратися, накопичуватися у великій кількості в одному місці, утворюючи щільне скупчення (про людей, тварин, предмети).
2. (У техніці, металургії) Піддаватися агломерації — процесу утворення міцних шматків (агломерату) з дрібної сипкої руди або пилу шляхом спекання при високій температурі.
3. (Переносно) Об’єднуватися, зливатися в єдине ціле (про явища, поняття, території тощо).
1. (техн.) Який здійснює агломерацію, тобто процес утворення агломерату — спікання дрібних матеріалів (руди, концентратів тощо) у грудки шляхом нагрівання до високої температури.
2. (перен., спец.) Який об’єднує, зосереджує в одному місці різнорідні елементи, об’єкти або процеси, утворюючи єдиний комплекс (наприклад, про агломеруючу міську територію, агломеруючий економічний центр).
Аглопоритобетон — різновид легкого бетону, виготовлений на основі штучного пористого заповнювача (аглопориту), який отримують шляхом агломерації (спікання) пилувато-глинистих порід або відходів промисловості, таких як зола, шлаки тощо.
Аглосія — вроджена або набута відсутність язика внаслідок хірургічного видалення (глосектомії), травми або вади розвитку.
Аглофабрика — підприємство металургійної промисловості, на якому здійснюється агломерація рудних матеріалів (дрібної руди, концентратів, металургійних пилів тощо) у штучний шматок (агломерат), придатний для подальшої плавки у доменних печах.