1. Технологічний процес утворення агломерату — штучної сипкої сировини (наприклад, руди, концентрату) шляхом спеціального спікання дрібних матеріалів у міцні грудки (брикети) при високій температурі.
2. У соціології та географії — процес зростання та злиття населених пунктів (міст, селищ) у єдину урбанізовану територію (агломерацію) внаслідок їхнього розширення та розвитку економічних і транспортних зв’язків.
3. У загальному значенні — процес нагромадження, збирання окремих частин або елементів у щільне, компактне ціле; укрупнення.