1. Який відбувається, триває або призначений для антракту (перерви між діями, актами театральної вистави, відділеннями концерту тощо).
2. Який виконується, звучить під час такої перерви.
Словник Української Мови
1. Який відбувається, триває або призначений для антракту (перерви між діями, актами театральної вистави, відділеннями концерту тощо).
2. Який виконується, звучить під час такої перерви.
1. Який відбувається, триває або призначений для антракту (перерви між діями, актами театральної вистави, концерту тощо).
2. Який має відношення до антракту, властивий йому.
Антраніл — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.
Антраніл — застаріла назва органічної сполуки, антранілової кислоти (2-амінобензойної кислоти), що використовується в хімічній промисловості як проміжний продукт для синтезу барвників, лікарських засобів та інших речовин.
Антранілатсинтетаза — фермент класу лігаз, який каталізує утворення антранілату (антранілової кислоти) з хоризмату в біосинтетичному шляху амінокислоти триптофану у бактерій, грибів та рослин.
1. Органічна сполука, похідне антрацену, що використовується як проміжний продукт у синтезі барвників та інших хімічних речовин.
2. Одна з форм (енольна) антрону, безбарвні або жовтуваті кристали, розчинні в органічних розчинниках.
1. Органічна сполука, похідне антрацену, що використовується як проміжний продукт у синтезі барвників, зокрема алізаринових.
2. Застаріла назва антрахінону.
Органічна сполука, похідна антрацену, що має формулу C₁₄H₈O₂; кристалічна речовина жовтого кольору, яка є основою для виробництва багатьох барвників (наприклад, алізарину) та використовується у фармацевтичній промисловості.
1. Хімічний прикметник, що стосується антрахінону — органічної сполуки, похідної антрацену, яка є основою для великої групи барвників та використовується у промисловості та фармакології.
2. Який містить у своєму складі антрахінон або його похідні, наприклад: антрахінонові барвники, антрахінонова лікарська сировина.
1. Технологічний процес перетворення кам’яного вугілля на антрацит шляхом його термічної обробки (нагрівання без доступу повітря) для підвищення вуглецевого вмісту та теплотворної здатності.
2. У геології — природний процес метаморфізації вугілля, його поступового перетворення в антрацит у надрах землі під впливом високих температур і тиску протягом тривалого геологічного часу.