Словник Української Мови
1. Власна назва компанії-виробника систем автоматизації та електроприводів, що входить до міжнародного концерну.
2. Технічний термін, що може вживатися для позначення продукції (наприклад, частотних перетворювачів, контролерів) або технологій зазначеної компанії.
1. Торгова марка синтетичного текстильного волокна поліефірного типу, що використовується для виробництва тканин.
2. Тканина або виріб, виготовлені з такого синтетичного волокна.
1. Філософська концепція, що розглядає людину як центр і вищу цінність Всесвіту, а людський досвід — як мірило пізнання та критерій істини.
2. У культурології та мистецтві — художній принцип, за якого людина є центральним об’єктом зображення, а її інтереси, почуття та життя виступають головною темою твору.
3. У лінгвістиці — антропоцентризм; принцип розгляду мови через призму її зв’язку з людиною, її свідомістю та діяльністю, з акцентом на роль людського фактора в мові.
1. (у філософії, науці) Такий, що стосується людини як біологічного виду або соціальної істоти; людський, людяний.
2. (у фізиці, космології) Такий, що пояснює властивості Всесвіту фактом існування в ньому спостерігача-людини; пов’язаний із антропічним принципом (наприклад, антропічне співвідношення, антропічні константи).
3. (у техніці, дизайні) Створений або пристосований з урахуванням анатомічних, фізіологічних або психологічних особливостей людини; ергономічний.
1. (у філософії, космології) Пов’язаний з людиною як спостерігачем; такий, що містить у собі обґрунтування необхідності існування людства або розумного життя у Всесвіті. Наприклад: антропний принцип.
2. (у природничих науках) Створений або зумовлений діяльністю людини; антропогенний. Наприклад: антропні фактори впливу на довкілля.
Властивість явищ, процесів або об’єктів бути викликаними, створеними або зумовленими діяльністю людини.
У екології та природничих науках — походження (генезис) чого-небудь внаслідок прямого чи опосередкованого впливу людини на природне середовище.
1. Пов’язаний з антропогеном — четвертинним періодом в геологічній історії Землі, що триває донині й характеризується появою та розвитком людини як біологічного виду.
2. Стосований до впливу людини на навколишнє середовище, природу або геологічні процеси; створений або зумовлений діяльністю людини.
Антропогеоценоз — це стійка, функціонально цілісна система взаємозв’язків між людським суспільством (антропосферою) та природним середовищем (геосферою) на певній території, що формується в результаті господарської діяльності людини.
Антропогеоценоз — це територіальний комплекс, утворений природними компонентами (ґрунти, води, рослинність тощо) та штучними об’єктами (поселення, дороги, поля, промислові підприємства), які є продуктом життєдіяльності людської спільноти.
1. (у філософії, соціології) Пов’язаний з антроподинамікою — напрямом думки, що вивчає рушійні сили, закони та закономірності розвитку людини як індивіда та соціального істоти; що стосується динаміки людського буття, активності та розвитку.
2. (у техніці, ергономіці) Пов’язаний з антроподинамікою — наукою про рухові можливості людини; що стосується силових характеристик, механічних властивостей та кінематики рухів людського тіла під час виконання роботи.