Амфіморула — власна назва роду викопних морських єжів класу Cidaroidea, що існували в юрський період; представники цього роду мали кулястий панцир з подвійними рядами пластин.
-
амфімутація
1. У генетиці та молекулярній біології — тип точкової мутації, при якому заміна одного нуклеотида в ДНК призводить до заміни одного кодону на інший, що кодує ту саму амінокислоту (синонімічна мутація), але змінює його властивості, наприклад, робить його більш або менш поширеним (частотним) у даному геномі.
2. У ширшому вживанні — будь-яка мутація, що одночасно має або може мати як позитивні, так і негативні наслідки для організму, або мутація з подвійним (амбівалентним) функціональним ефектом.
-
амфінафтохінон
Амфінафтохінон — органічна сполука, похідне нафталіну, що є ізомером нафтохінону; жовті кристали, які використовуються в органічному синтезі.
-
амфінуклеус
Амфінуклеус — у давньоримській міфології: прізвисько (епітет) бога Януса, що вказує на його дволикість і здатність дивитися одночасно в минуле та майбутнє, символізуючи початок і кінець, вхід і вихід.
-
амфіокс
1. Зоологічна назва роду примітивних хордових тварин класу головохордових (Cephalochordata), представники якого (наприклад, ланцетник) мають рибоподібну форму, напівпрозоре тіло і живуть у морському піску; ланцетник (лат. Branchiostoma, синонім Amphioxus).
2. У розмовній мові — загальна назва для ланцетника, типового представника вищезазначеного роду.
-
амфітрихи
1. У віршознавстві — трискладова стопа в античній метриці з наголосом на першому та третьому складі (— ∪ —), що використовувалася в давньогрецькій та латинській поезії.
2. У сучасному українському віршуванні — трискладова стопа з наголошеними першим і третім складом та ненаголошеним другим, що може входити до складу силлабо-тонічного вірша (наприклад, у поєднанні з іншими стопами).
-
амфітропний
1. (у ботаніці) — такий, що має амфітропну кришку (кришку насіння, яка відкривається двома клапанами або щілинами).
2. (у біології) — такий, що може функціонувати або сприймати подразнення в обох напрямках (наприклад, про амфітропні рецептори).
-
амфітроф
1. У давньогрецькій міфології — один з титанів, син Урана і Геї, батько Прометея, Епіметея, Атланта та Менойтія.
2. У біології (застаріле) — організм, здатний синтезувати органічні речовини як з неорганічних сполук (автотрофно), так і з готових органічних сполук (гетеротрофно); міксотроф.
-
амфітрофний
1. (у біології, про організми) Здатний жити та розвиватися як у кисневому (аеробному), так і в безкисневому (анаеробному) середовищі; факультативно-анаеробний.
2. (у біохімії, про ферменти або метаболічні шляхи) Здатний функціонувати в обох напрямках, забезпечуючи як синтез, так і розпад певних сполук.
-
амфітрохний
1. (у віршознавстві) такий, що має стопу амфібрахій, яка складається з трьох складів — короткого, довгого та короткого (∪—∪).
2. (у ботаніці) такий, що має листки, квітки або інші органи, розташовані по колу навколо стебла на одному рівні.