Словник Української Мови
1. Чоловіче особове ім’я грецького походження, що вживається в українській мові; відповідник імені Артемій, пов’язане з іменем давньогрецької богині Артеміди.
2. Скорочена форма (зменшувально-пестлива) від повного імені Артемій або Артем.
3. Назва низки географічних об’єктів (наприклад, міст, селищ, районів) та установ на території України та колишнього СРСР, утворена від імені революціонера Артема (Федора Сергєєва).
Похідне жіноче по батькові від чоловічого імені Артем, що вживається як друга складова повного тричленного антропоніма (ім’я, по батькові, прізвище) та позначає належність до батька на ім’я Артем.
1. Стосовний до Аршинникова, пов’язаний з ним (зазвичай про місцевість, об’єкт або явище, названі на честь вченого-ґрунтознавця Олександра Аршинникова).
2. Утворений, сформований за участю або під впливом Олександра Аршинникова (переважно про наукові концепції, класифікації ґрунтів тощо).
Асоціон — власна назва, що позначає стародавню грецьку колонію, засновану на узбережжі Чорного моря в районі сучасного Криму (поблизу Керчі) у VI ст. до н.е.; важливий центр торгівлі та ремісництва Боспорського царства.
Пристрій для приймання та перетворення електричних сигналів у звукові коливання, призначений для прослуховування звуку (наприклад, радіоприймач, магнітофон, програвач компакт-дисків тощо).
1. (у фізиці, оптиці) втрачати кольоровість, ставати безбарвним; набувати властивостей ахроматичного світла.
2. (у техніці, про оптичні системи) ставати ахроматичним, позбавлятися хроматичної аберації (відтінків) внаслідок спеціального підбору та комбінування лінз.
1. Хімічний термін, що стосується ацетооцтової кислоти (CH₃COCH₂COOH) або її солей (ацетоацетатів), наприклад: ацетооцтовий естер, ацетооцтова кислота.
2. У біохімії та медицині — пов’язаний з продуктами метаболізму жирних кислот у печінці, зокрема з утворенням ацетооцтової кислоти як одного з кетонових тіл, наприклад: ацетооцтовий аніон, ацетооцтове тіло.
1. Хімічний термін, що стосується етилового ефіру ацетооцтової кислоти (етилацетоацетату) — органічної сполуки, важливого реагенту в органічному синтезі, зокрема в ацетооцтовому синтезі.
1. Хімічний термін, що стосується похідної ацетооцтової кислоти, в якій один атом водню замінено на метильну групу (-CH₃); метиловий ефір ацетооцтової кислоти.
Ацетотіамід — хімічна сполука, похідна тіаціду, що використовується як інгібітор карбоангідрази, зокрема в наукових дослідженнях.