Ґльоґатися — у західних діалектах української мови (зокрема, лемківських та бойківських): вагатися, нерішуче поводитися, тягти час; також базікати, балакати без змісту.
-
ґляґ
1. Власна назва міфічної істоти з українського фольклору, зокрема з казок та переказів Західної України, що описується як невелика, часто пустотлива або моторна духоподібна істота, схожа на домовика або лісовика.
2. Уживається як загальна назва для невеликої, жвавої, іноді неохайної людини, часто дитини (переносно, розмовно, з відтінком ласкавості або легкого докору).
-
ґляґа
Ґляґа — власна назва, яка в українській мові може позначати річку в Україні, ліву притоку річки Стрий (басейн Дністра), що протікає у Львівській області.
Ґляґа — власна назва, яка в українській мові може позначати річку в Україні, ліву притоку річки Смотрич (басейн Дністра), що протікає у Хмельницькій області.
-
ґляганець
1. (діал.) Те саме, що ґляганець: невеликий глиняний посуд для молока, горщик з одним вушком.
2. (діал.) Рідкісний варіант написання слова “ґляганець” (див. значення 1).
-
ґміна
1. Найменша адміністративно-територіальна одиниця в Польщі, аналог сільської ради або територіальної громади в Україні.
2. Історично — орган місцевого самоврядування (сільська, містечкова або повітова рада) та підпорядкована йому територія на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, а згодом — Польщі, до середини XX століття.
-
ґмінний
1. Стосовний до ґміни (органу місцевого самоврядування в Польщі, а також адміністративно-територіальної одиниці в Польщі та Чехії); що належить ґміні, властивий їй.
2. Стосовний до ґміни (низової адміністративної одиниці в Україні за часів Австро-Угорщини та Польщі міжвоєнного періоду); що належить такій ґміні, властивий їй.
-
ґніт
1. Гнучка, зазвичай бавовняна нитка, шнурок або фітіль, що просочується горючою рідиною (наприклад, гасом, олією) і слугує для горіння та освітлення в примітивних світильниках (каганцях, лампадах).
2. (у техніці) Центральна частина свічки запалювання в двигуні внутрішнього згоряння, через яку подається високовольтний електричний розряд для підпалу паливної суміші.
-
ґнот
1. (діал.) Гнот, ґніт — пасмо ниток, шнур або скручений шматок тканини, який просочують жиром або олією та використовують для освітлення в лампі, ліхтарі або свічці.
2. (переносно, розм.) Про дуже худу, виснажену людину.
-
ґетити
1. (історичне) Назва однієї з груп давньогерманських племен, що мешкали в перших століттях нашої ери на території сучасної України, зокрема в Криму та степах Північного Причорномор’я; готи.
2. (переносне, рідковживане) Позначення готів як носіїв певної середньовічної культури, що вплинула на формування інших народів.
-
ґетитка
1. (геол.) Мінерал класу оксидів та гідроксидів, гідроксид заліза (FeOOH), що зустрічається у вигляді голчастих або призматичних кристалів, часто у складі бурого залізняка; важлива руда для видобутку заліза.
2. (розм.) Застаріла або жартівлива назва звичайної олівцевої гумки для стирання, виготовленої з натурального каучуку, який у XIX столітті отримували з соку дерев гевеї (гумігут).