Словник Української Мови
Вакцинофобія — ірраціональний, патологічний страх перед вакцинацією або вакцинами, що може проявлятися як сильна тривога, відмова від щеплень, навіть за наявності медичних показань, та активна антивакцинаторська позиція.
Вакцинофобія — негативне явище в суспільстві, що характеризується масовим поширенням недовіри до вакцинопрофілактики, часто ґрунтується на дезінформації та псевдонаукових теоріях, і становить загрозу колективному імунітету.
1. (біол.) Здатний до адаптації в різноманітних умовах середовища; має широкий спектр пристосувальних можливостей.
2. (палеонт., антроп.) Стосовний до евриадаптації — еволюційної стратегії, що характеризується виробленням у організмів узагальнених, неспеціалізованих ознак, які дають змогу успішно існувати в мінливих або різних середовищах.
Вакцинотерапія — метод лікування інфекційних захворювань шляхом введення в організм специфічних вакцин для стимуляції імунної відповіді та підвищення опірності до збудника.
Вакцинотерапія — загальна назва терапевтичних методів, що використовують вакцини або аналогічні препарати не лише для профілактики, але й для лікування вже наявних хронічних чи затяжних інфекцій (наприклад, бруцельозу) або алергічних захворювань.
Процес виділення газу з рідини, твердого тіла або внаслідок хімічної реакції, часто в промислових, технічних або природних умовах.
У медицині та фізіології — процес утворення та виведення газів (наприклад, кишкових) з організму.
1. (у біології, екології) — такий, що має широкий ареал поширення, здатний існувати в різноманітних природних умовах; протилежне — стенохорний.
2. (у ботаніці) — про вид рослин, що має здатність до широкого природного розповсюдження насіння або спор.
Специфічна профілактика інфекційних захворювань шляхом проведення планового або екстреного щеплення вакцинами з метою створення імунітету до збудника хвороби.
Вакцинодіагностика — метод діагностики інфекційних захворювань, заснований на введенні специфічних вакцин або анатоксинів з метою виявлення імунної відповіді організму (наприклад, локальної реакції у вигляді папули або загальної температурної реакції), що свідчить про наявність інфекції або імунітету до неї.
1. Видавати низькі, булькаючі звуки, характерні для течії води по кам’нях або для кипіння рідини в посудині з вузьким горлом.
2. Перен. говорити швидко, безладно, невиразно або сердито, видаючи звуки, що нагадують таке булькання.
Який стосується виділення газу або призначений для його відокремлення.
Який утворює або виділяє газ (про хімічні речовини, сполуки тощо).
1. Біологічні препарати, що містять ослаблені або вбиті мікроорганізми, їх частини або синтезовані білкові компоненти (антигени), призначені для створення активного імунітету проти інфекційних захворювань шляхом стимуляції вироблення антитіл організмом.
2. (у розмовному вживанні) Процес вакцинації, щеплення зазначеними препаратами.