Словник Української Мови
Вальмонт — власна назва, що може позначати прізвище або топонім, але не зафіксована в авторитетних українських словниках як усталений термін із чітким визначенням.
Вальмонт — можлива транслітерація або адаптація іноземних власних назв (наприклад, прізвища чи географічної назви), що в українському вживанні не має власного загальновідомого лексикографічного опису.
1. У архітектурі та будівництві: чотирисхилий дах, у якого два протилежні скати мають форму трапеції, а два інші (з торців) — форму трикутників (так звані вальми).
2. У морській справі: частина палуби в кормовій частині судна, що піднімається ступенем або має вигнуту форму.
1. (літературознавство) властивий евфуїзму, характерний для нього; вишукано-манерний, перенасичений риторичними прийомами, алюзіями, антитезами та іншими стилістичними фігурами (про стиль мови).
2. (переносне значення) надто витончений, штучно-манерний, нарочито ускладнений; позбавлений природності та простоти.
Розділ гідроаеромеханіки, що вивчає закони руху та рівноваги стисливих газів і пари, а також їхню взаємодію з твердими тілами.
Валькірії — у скандинавській міфології: діви-воїтельниці, уособлення військової долі, які служать богові Одіну, вибирають героїв, що загинули на полі бою, і супроводжують їх до небесного чертогу Вальгалли.
Валькірії — у сучасній культурі (літературі, кіно, відеоіграх): популярні фантастичні персонажі, жінки-воїни, часто з крилами або здатністю літати, що походять від скандинавського міфологічного образу.
Спеціалізована будівельна машина або пристрій, призначений для вирівнювання та планування поверхні ґрунту на великих площах (наприклад, перед будівництвом, у дорожніх роботах або в ландшафтному дизайні).
Ручний або механізований інструмент (часто у вигляді довгої металевої балки або рами з ножами), що використовується в сільському господарстві або садівництві для остаточного розрівнювання зораної або розпушеної землі перед посівом.
Валькірія — у скандинавській міфології: діва-воїтельниця, уособлення війни, що служить богові Одіну, вирішує долю битв і переносить загиблих героїв у Вальгаллу.
Валькірія — переносно: про мужню, рішучу жінку, яка вирізняється силою духу, воїнською відвагою або суворим виглядом.
1. (астрофізика) Гіпотетичний механізм генерації магнітного поля небесних тіл (наприклад, планет, зірок) завдяки конвективним рухам електропровідної рідини або плазми в їхніх надрах.
2. (техніка, заст.) Пневматична машина або пристрій, що перетворює кінетичну енергію стисненого газу або пари на механічну роботу або електричну енергію.
1. Літературний стиль, що виник у Англії наприкінці XVI століття, характерний надмірною витонченістю, ажіотажем, використанням складних метафор, антитез, алюзій та риторичних фігур, названий на честь роману Джона Лілі “Евфуес”.
2. Надзвичайно вишуканий, манірний, штучний стиль мови або письма, що намагається вразити читача ерудицією та складністю форми, часто на шкоду змістовності та природності.
Валькір — у скандинавській міфології: діва-воїтельниця, служниця бога Одіна, що на крилатому коні летить над полем битви, обирає найхоробріших загиблих воїнів (еїнхеріїв) і супроводжує їх душі до небесного чертогу Вальгалли.
Валькір — переносно: про могутню, войовничу жінку або дівчину, яка вирізняється суворим, безкомпромісним характером і рішучістю.