Словник Української Мови
1. (мед., псих.) Пов’язаний з ейфорією, що характеризується ейфорією — станом підвищеного настрою, відчуттям благополуччя, радісного збудження, часто неадекватним об’єктивним обставинам.
2. (перен.) Який викликає або передає відчуття незвичайної радості, щастя, душевного підйому; сповнений ейфорії.
1. Історична назва учасника антиосманського повстанського руху на Балканах у XVI–XIX століттях, особливо в Сербії, Хорватії та Болгарії, який вів партизанську боротьбу проти турецького панування.
2. У Запорозькій Січі та Гетьманщині — найманий козак, який не належав до жодного куреня і виконував різні доручення та обов’язки за плату; найманий вояк або слуга.
3. Переносно: людина, яка веде безтурботне, бездіяльне життя; ледар, гуляка, волоцюга.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Коростенському районі Житомирської області.
3. Власна назва села в Україні, розташованого в Кременецькому районі Тернопільської області.
4. Власна назва села в Україні, розташованого в Шумському районі Тернопільської області.
5. Власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.
1. Дія за значенням дієслова “вговтувати” — процес привчання дитини до твердої їжі після періоду годування материнським молоком або молочною сумішшю; введення прикорму.
2. (у переносному значенні) Поступове ознайомлення, привчання когось до чогось нового, незвичного, до певних умов, обставин або знань.
1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).
2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.
Ейфоріант — власна назва, що позначає вигадану розумну расу з науково-фантастичного всесвіту, зокрема з циклу творів «Дюна» Френка Герберта; представники цієї раси відомі як майстри створення та вживання психоактивної речовини «прянощі», що викликає ейфорію, розширює свідомість та надає здібності до міжпросторових подорожей.
1. У XVI–XIX століттях — озброєний піхотинець, переважно на Балканах та в Угорщині, який боровся проти османського панування; повстанець, народний месник.
2. У Запорозькій Січі — козак, який супроводжував та охороняв гетьмана чи старшину, виконував доручення; особистий охоронець, слуга.
3. Переносно — про високого, дужого, часто грубуватого чоловіка або слухняного виконавця чиєїсь волі.
1. Властивість за значенням прикметника “вгнутий”; стан або форма поверхні, що має вигин всередину, протилежна опуклості.
2. Місце, ділянка або деталь, що має форму увігнутості, заглиблення.
3. У математиці (зокрема в аналізі): властивість функції, коли її графік на заданому інтервалі лежить не нижче (у разі нестрогої вгнутості) або вище (у разі строгої вгнутості) будь-якої своєї хорди; протилежність опуклості.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
1. Дія за значенням дієслова “вгноїти” — внесення гною або інших органічних добрив у ґрунт для підвищення його родючості; удобрення.
2. Медичний термін: процес нагноєння, утворення та накопичення гною в тканинах або порожнинах організму внаслідок запалення, інфекції; абсцес.