Словник Української Мови
1. Назва низки населених пунктів у різних регіонах України, Росії та інших країн колишнього СРСР, що походять від чоловічого імені Ананій.
2. Назва археологічної культури ранньої залізної доби (VIII–VII ст. до н.е.), поширеної в басейні річки Кама та Середньому Поволжі, названої за першим дослідженим могильником біля села Ананьїно (сучасна Єлабуга, Татарстан).
Амфосома — власна назва ліпосомальної вакцини проти COVID-19, розробленої українською фармацевтичною компанією “Інфарма” у співпраці з ДУ “Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України”.
Амфосома — технологічна платформа (тип ліпосом), що використовується для створення вакцин та лікарських засобів, де активна речовина (наприклад, мРНК) інкапсулюється в двозернинну ліпідну наночастинку для ефективної доставки в клітини.
Амфотерит — власна назва рідкісного метеорита кам’яного типу, що містить як основний компонент мінерал амфотер, який поєднує властивості силікатів і фосфатів.
Амфотерицин — лікарський препарат, антибіотик полієнової групи, що продукується бактерією Streptomyces nodosus; застосовується для лікування важких системних грибкових інфекцій.
Амфотеротокія — у давньогрецькій міфології: одна з трьох дочок царя Елевсина Келея та його дружини Метанейри, яка разом із сестрами приймала в будинку богиню Деметру, що перебувала у пошуках своєї доньки Персефони.
1. (в медицині) стан, при якому спостерігається одночасне підвищення тонусу як симпатичної, так і парасимпатичної частин вегетативної нервової системи, що призводить до порушення регуляції різних функцій організму.
2. (в біохімії та хімії) здатність деяких речовин (амфотерних електролітів) проявляти як кислотні, так і основні властивості в залежності від умов середовища.
Амфоцит — (в історії) назва одного з племен, що входило до складу амфіктіонії, релігійно-політичного союзу грецьких племен для охорони спільних святинь та здійснення спільних обрядів.
Амфоцит — (в біології, застаріле) клітина, що має властивості як ацидофільної, так і базофільної клітини; різновид клітин передньої частки гіпофізу.
1. Народ у центральній та північній Ефіопії, що становить другу за чисельністю етнічну групу країни та говорить мовою амхарською.
2. Представник або представниця народу амхара.
3. (рідко) Амхарська мова, офіційна мова Ефіопії, що належить до семітської гілки афразійської мовної родини.
Анабазиноній — органічна сполука, катіон, що утворюється при протонуванні анабазину, алкалоїду, який міститься в деяких рослинах (наприклад, в анабазісі).
1. Стосовний до анабаптизму — радикальної течії в християнстві часів Реформації (XVI ст.), представники якої виступали за свідоме хрещення дорослих, відокремлення церкви від держави та створення релігійних громад на засадах суворого морального кодексу.
2. Характерний для анабаптистів, властивий їхнім релігійним поглядам, способу життя або церковній організації.