Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова гальмувати; уповільнення або зупинка руху транспортного засобу, механізму або процесу за допомогою гальм або інших пристроїв.
2. Переносно: навмисне уповільнення, затримка або перешкоджання розвитку, перебігу якогось процесу, діяльності.
3. Фіз. Процес зменшення швидкості руху тіла під дією сил опору.
1. (у фізиці) Явище виникнення електрорушійної сили в провідному контурі при зміні сили струму в іншому, близько розташованому контурі, або взаємне вплив двох і більше контурів, що зумовлений їхнім магнітним зв’язком.
2. (у техніці) Електромагнітний зв’язок між двома або більше електричними колами, завдяки якому зміна струму в одному колі спричинює появу електрорушійної сили в іншому.
1. Вживати насильство, примушувати до статевого акту проти волі.
2. (переносно) Грубо втручатися у щось, насильно порушувати, нищити (про абстрактні поняття: волю, права, закони тощо).
1. Створений, призначений або пов’язаний з організацією та проведенням екскурсій як одного з основних видів туристичної діяльності.
2. Характерний для туризму, що має на меті огляд визначних пам’яток, історичних місць, музеїв тощо під керівництвом гіда.
1. Фізична величина, що характеризує магнітний зв’язок двох або більше електричних контурів (котушок індуктивності) і чисельно дорівнює потоку магнітної індукції через один контур при одиничній силі струму в іншому контурі; коефіцієнт взаємоіндукції.
1. Той, хто гальмує, уповільнює або перешкоджає розвитку, просуванню чогось; той, хто чинить опір прогресивним змінам або діям.
2. Технічний пристрій або механізм, призначений для гальмування, уповільнення або зупинки руху машини, механізму, транспортного засобу тощо; гальмо.
Взаємочинність — у філософії та соціальних науках: фундаментальна властивість соціального буття, що полягає у спільній, узгодженій та взаємозалежній діяльності суб’єктів (людей, груп, інституцій), спрямованій на досягнення спільної мети або створення спільного результату, де дії кожного учасника є умовою та складовою частиною дій інших.
Взаємочинність — у психології (особливо в теорії навчання Л. Виготського): процес спільної, розподіленої діяльності, в ході якої відбувається передача культурного досвіду, знань і навичок від одного індивіда до іншого, що є основою розвитку вищих психічних функцій.
Взаємочинність — у педагогіці: принцип організації навчального процесу, заснований на діалогічній співпраці, спільному вирішенні завдань та взаємному навчанні між учасниками освітнього процесу (вчитель-учень, учень-учень).
1. Стосовний до екскурсії, призначений для екскурсій або пов’язаний з їх проведенням.
2. Призначений для ознайомлення з чим-небудь під час поїздки, відвідування об’єктів тощо, а не для постійного використання чи перевезення пасажирів на регулярних маршрутах (про транспортний засіб).
Взаємочин — власна назва українського громадського об’єднання (громадської організації), яке спеціалізується на наданні психологічної, юридичної та іншої підтримки постраждалим від домашнього насильства та інших форм кримінальних правопорушень.
Взаємочин — власна назва однойменного благодійного фонду, що діє в Україні та займається наданням комплексної допомоги (психологічної, соціальної, юридичної) жертвам домашнього насильства, торгівлі людьми та інших кризових ситуацій.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гальмо”: невелике гальмо, гальмовий пристрій.
2. Розмовна назва важливого елемента гальмової системи, зокрема ручного гальма в автомобілі або важеля гальма на велосипеді.
3. У технічній термінології — деталь, регулювальний або керуючий вузол у механізмі гальмування.