Словник Української Мови
1. (діал.) Те саме, що вигнійка — невелика, часто заболочена ділянка землі, що залишається після зливу води з розливів або повені; місце, де застоюється вода після паводку.
2. (діал.) Місце, де вигноюють (вимочують) луб’яні рослини (наприклад, лен, коноплі) для відділення волокна; вимочка, вигній.
1. (геол.) Властивість гірських порід, що характеризуються наявністю численних порожнин, утворених внаслідок вивітрювання або вилуговування мінеральних речовин; пористість, кавернозність.
2. (спец.) Стан або якість чогось, що має ознаки гниття, прогнилості; місце, де матеріал (наприклад, деревина) зіпсувався, перетворився на труху.
Гамбір — в’язкий екстракт, що отримується шляхом виварювання та випарювання молодого листя та пагонів рослини Uncaria gambir родини Маренових; використовується в медицині як в’яжучий засіб, а також у промисловості для дублення шкір та як барвник.
Гамбір — комерційна назва самого екстракту, що походить від малайської назви рослини.
1. Технічний термін у деревообробці: ділянка деревини, де внаслідок гниття утворилася порожнина, заповнена залишками розкладу або порожня.
2. У лісовому господарстві та ботаніці: дефект живого дерева або деревини у вигляді заглиблення або отвору, що виник через локальне відмирання та руйнування тканин стовбура гнильним процесом.
1. Вивіз товарів, послуг, капіталу, технологій за межі однієї країни для продажу чи використання в інших країнах; зовнішньоторговельна діяльність, спрямована на реалізацію продукції на іноземних ринках.
2. Сукупність товарів, послуг або інших цінностей, що вивозяться з країни для продажу чи обміну на міжнародному ринку.
3. У інформатиці — функція або процедура збереження даних, створених в одній програмі, у форматі, придатному для використання в іншій програмі чи системі.
1. Народ, основне населення Гамбії, що належить до групи народів мандинго.
2. Представники цього народу; жителі або уродженці Гамбії.
1. Процес руйнування деревини або інших органічних матеріалів внаслідок дії грибків, бактерій, комах або інших біологічних факторів, що призводить до утворення порожнин або розпаду внутрішніх частин.
2. У медицині та патології — некроз (відмирання) та розпад тканин живого організму, що супроводжується утворенням гною або порожнини (наприклад, при деяких формах туберкульозу, остеомієліті).
3. У техніці та матеріалознавстві — поступове руйнування металу, бетону тощо внаслідок корозії, ерозії або інших хімічних процесів, що призводить до утворення порожнин або втрати міцності.
1. Бути виставленим для огляду, демонструватися публіці (про твори мистецтва, музейні експонати, колекції тощо).
2. Піддаватися впливу якогось фактора, опинятися під дією чогось (наприклад, сонячного випромінювання, хімічних речовин, ризику).
3. У фотографії: піддаватися дії світла на світлочутливий матеріал (плівку, фотопапір) для отримання зображення.
1. Примусове видалення когось із певного місця, країни або спільноти; заслання, висилання.
2. Стан того, хто вигнаний; перебування на засланні, у вигнанні.
3. У біблійній та історичній термінології — період примусового перебування народу на чужій землі (наприклад, Вавилонське вигнання).
1. Стосується до Гамбії — держави в Західній Африці — або її населення, мови, культури.
2. Стосується до річки Гамбія в Західній Африці.