Словник Української Мови
1. Комплекс заходів, спрямованих на забезпечення населення, промисловості, сільського господарства та інших споживачів необхідною кількістю води належної якості.
2. Сукупність технічних систем, споруд та засобів (водопроводи, канали, насосні станції тощо), призначених для забору, підготовки, транспортування та розподілу води.
3. Наявність води у потрібному обсязі для конкретних потреб (наприклад, водозабезпечення регіону, міста, підприємства).
1. Лінія на земній поверхні, що розділяє водозбори сусідніх річок, озер або морів; межа між басейнами річок.
2. Височина, гірський хребет або інша форма рельєфу, з якої атмосферні опади стікають у різні річкові системи або водні басейни.
1. Інженерна споруда або система трубопроводів, призначена для подавання води до населених пунктів, промислових об’єктів тощо; водопровід.
2. Рідко вживана назва для водяного насоса або пристрою для підйому води.
Електропилка — ручний електричний інструмент з пильним диском або стрічкою, призначений для розпилювання деревини, металів, пластику та інших матеріалів.
1. Діалектна назва рослини з родини айстрових, відомої як кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), чиї молоді листки вживають у їжу, а коріння використовують у народній медицині.
2. У західних регіонах України — народна назва рослини підбіл звичайний (Tussilago farfara), листя якої застосовують для лікування кашлю.
3. Рідко вживана назва для невеликого, часто дикого або неокультуреного городу чи ділянки землі.
1. Приміщення або спеціальна будівля, де нагрівають воду для технічних чи господарських потреб (наприклад, на фабриці, у лазні).
2. Заклад або підприємство, що займається продажем гарячої води населенню (застаріле).
3. Пристрій, технічна установка для нагрівання води (застарілий термін).
1. Пристрій для нагрівання води, що зазвичай складається з металевої ємності з краном та нагрівальним елементом (електричним або вбудованим у пічну конструкцію).
2. Розмовна назва електричного чайника або іншого побутового приладу для кип’ятіння води.
3. Застаріле позначення невеликого казана або посудини для гріяння води, часто використовуваної в побуті або у певних ремеслах.
Електропила — ручний електричний інструмент з пильним ланцюгом для розпилювання деревини, що працює від мережі або акумулятора.
Електропила — стаціонарна або переносна пила (дискова, стрічкова тощо) з електричним приводом для розпилювання різних матеріалів (дерева, металу, каменю).
1. (діал.) Теплий верхній одяг з грубого сукна, подібний до короткого халата або свити, який носили гуцули.
2. (перен., рідк.) Про людину незграбної, грубої або неохайної зовнішності.
1. Пристрій для нагрівання води, що використовується в побуті або техніці; бойлер, кип’ятильник.
2. (спец.) Елемент системи опалення або водопостачання, теплообмінний апарат для підігріву води парою або гарячими газами.
3. (заст.) Судно, посудина (зазвичай металева), в якій кип’ятять воду.