Словник Української Мови
1. Застаріла назва хвороби, що характеризується накопиченням рідини в тканинах або порожнинах тіла; водянка.
2. Народна назва рослини з родини пасльонових з отруйними чорними ягодами, що часто росте на вологих місцях; паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara).
3. Рідкісне позначення жінки, пов’язаної з водою (наприклад, русалки або духа води) у народних уявленнях.
Властивість речовини, тканини тощо, що містить значну кількість води або рідини; надмірна вологість, розрідженість.
У медицині та біології — патологічний стан, при якому в тканинах або порожнинах організму накопичується надлишкова рідина (наприклад, набряки).
У кулінарії — недостатня густота, насиченість страви, надмірна кількість рідини в продукті або готовій їжі.
Переносно — про беззмістовність, поверхневість, слабку насиченість думками (про мову, текст, викладення тощо).
1. Призначений для гвинтівки або пов’язаний з нею.
2. Складова частина власних назв військових формувань, що вказує на їх озброєння гвинтівками або належність до піхоти (напр., гвинтівкові війська, гвинтівкова дивізія).
1. (мед.) Те саме, що водянка — хвороба, що характеризується накопиченням рідини в тканинах або порожнинах тіла.
2. (заст., діал.) Той, хто страждає на водянку; водяник.
3. (заст., діал.) Міфічна істота, дух води; водяник.
Електропірексія — метод лікування, при якому штучно підвищують температуру тіла хворого за допомогою спеціальних апаратів, що генерують високочастотні електромагнітні поля (наприклад, діатермія, індуктотермія).
Стрілецька вогнепальна зброя з довгим нарізованим стволом, призначена для ураження цілі на значній відстані, яка перезаряджається вручну після кожного пострілу.
Назва ручної вогнепальної зброї, що заряджається з казенної частини і має нарізи в каналі ствола для надання кулі обертального руху (застарілий синонім до сучасного терміна “гвинтівка” у першому значенні).
1. Рідкісне прізвище українського походження, утворене від слова «вода».
2. (діал., західні регіони) Місцева назва для рослини водяний горіх (Trapa natans), що росте у водоймах.
3. (діал., заст.) У народній міфології — водяний дух, чоловік водяниці; істота, що мешкає у воді.
Електропідіймач — технічний пристрій або механізм, призначений для підйому та переміщення вантажів або людей за допомогою електричного приводу.
Електропідіймач — спеціалізоване обладнання (наприклад, електрогідравлічний домкрат, електромеханічна таль, автонавантажувач), що використовується в промисловості, на складах або в сервісних майстернях для підняття важких предметів.
Водявість — рідкісний застарілий синонім до слова “водянистість”, що означає надмірну наявність вологи, води в чомусь; вологість, сирість.
Водявість — у літературознавстві та фольклористиці: художній прийом або властивість твору, за якої опис певної місцевості, події чи образу будується навколо мотиву води, річки, джерела тощо.
1. Етнічна назва фіно-угорського народу, корінне населення історичної області Водська п’ятина на північному заході сучасної Ленінградської області Росії; представник або представниця цього народу.
2. Мова цього народу, що належить до фіно-волзької гілки уральської мовної сім’ї, яка перебуває на межі зникнення.