Словник Української Мови
Вуглебетон — будівельний матеріал, що є різновидом легкого бетону, у якому заповнювачем слугують гранули спіненого або пористого вугілля, коксу або антрациту, зв’язані цементним, рідше іншим розчином.
Вуглебетон — заст. технологічна суміш для виробництва вугільних брикетів, що складається з дрібного вугільного пилу та спеціального в’яжучого речовини.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, заст.) Варіант написання слова «вуглля» у значенні корисна копалина, що використовується як паливо, утворена з решток рослинності.
Ембріоналізація — це біологічний процес, при якому дорослі клітини або тканини організму втрачають свої диференційовані властивості та повертаються до більш примітивного, ембріонального стану, що характеризується підвищеною здатністю до поділу та плюрипотентністю.
Ембріоналізація — це явище в еволюційній біології, що означає збереження у дорослих особин певних ознак, властивих лише ембріональним стадіям розвитку їхніх предків (неотенія).
Психологічна або сексуальна схильність отримувати задоволення від таємного спостереження за іншими людьми, особливо коли вони перебувають у стані роздягання, інтимності або не знають про спостереження.
В образотворчому мистецтві та літературі — художній прийом або тема, що ґрунтується на позиції прихованого спостерігача за приватним життям персонажів.
Галузь науки, що вивчає вплив сонячної активності на геофізичні процеси в магнітосфері, іоносфері та атмосфері Землі, а також на її клімат.
Вуатюретка — невеликий закритий екіпаж на ресорах, призначений для перевезення пасажирів, запряжений однією або двома кіньми; тип легкого візка або карети, популярний у XIX — на початку XX століття.
Вуатюретка — власна назва конкретної моделі або марки такого екіпажу.
геліобіонт — організм, пристосований до життя в умовах інтенсивної сонячної радіації та високої освітленості, типової для посушливих (аридних) регіонів.
1. (в історії мистецтва) невеликий за розміром, тонко виконаний портрет, зазвичай мініатюрний, що зберігається в кишені або медальйоні; камерний живописний портрет XVIII–XIX століть.
2. (в архітектурі та дизайні інтер’єрів) невелика закрита або напівзакрита кімната, ніша або альков для приватного відпочинку, розташована в парадних залах палацу або салону.
1. (історичне) Жінка або дівчина, яка працює в ательє або магазині, демонструючи замовникам одяг, головні убори, тканини тощо; манекенниця.
2. (рідковживане) Невелика елегантна жіноча сумочка, часто сітчаста або з прозорого матеріалу.